Щодо цьогорічного сезону цукроваріння, то він надто нелегкий. Адже погодні умови спочатку сприяли тому, що поля стали дуже забур'яненими, а це не могло не позначитися на урожайності цукрових буряків. Навіть найдосвідченішим спеціалістам на місцях важко було викроїти підходящий момент, щоб застосувати комплекс гербіцидів. Ніде правди діти, далася взнаки нестача коштів у господарствах та людей, які виявили б бажання працювати на обробітку буряків.
Зараз, у пору цукроваріння, вистачає інших проблем. Через засушливу осінь корені важко копаються. Зрозуміло, є проблеми і з глибокою оранкою. А це – майбутній урожай, основа якого закладається відтепер. І проблема ця надто серйозна, хоч на місцях не скрізь приділяється її вирішенню достатньо уваги.
Щодо сезону цукроваріння, то урожайність солодких коренів у цьому році хоч і невисока, цукристість – на рівні. Справи на підприємстві в сезон переробки ідуть успішно, роботи ведуться в межах розробленого графіка. Запас сировини на кагатному полі незначний, тож вона не псується. Люди у змінах роботі віддаються сповна. В результаті на підприємстві вперше за багато років не було з початку сезону жовтого цукру. Одразу ж пішов білий.
Найперша заслуга в цьому, звичайно, технологів виробництва В.І. Пересунько, А.С. Сікорського, Л.В. Кучер. Недаремно кажуть, що саме від участі технологів на цукрових заводах залежить дуже багато. Як буде налагоджено технологічний процес, такі й будуть результати. Саме завдяки їх участі домагаємося достатнього виходу цукру із сировини, яку до нас везуть із п'яти районів. (За декаду, коли готувався цей матеріал, вихід цукру по Красносільському цукровому заводі становив 12,86 відсотка, а з початку сезону – 12,63).
У порівнянні з іншими заводами області Красносільський – у першій п'ятірці. І це не може не радувати колектив.
Середньодобова різка – 1600 тонн. Але модернізувавши виробництво, маємо змогу збільшити добову переробку до 1700 і більше тонн.
За показниками переробки підприємство іде в рівень з попереднім роком. Єдиною проблемою у цьому є те, що у минулому сезоні переробили більше 100 тис. тонн сировини, а у нинішньому її не вистачає. Але то вже не вина цукроварів.
Найбільшою із проблем, як і у буряківництві взагалі, так і у переробній галузі, є те, що і до цього часу держава не встановила цін ні на цукрові буряки, ні на цукор. Така ситуація, зрозуміло, не сприяє, аби буряківнича галузь розвивалася у нормальному руслі. У ціновій політиці повинна бути, принаймні, хоч якась міра цін та єдиних правил для всіх, за межі яких не мав би права виходити ніхто.
Не менш важливою проблемою є перспектива квотування. Якщо опиратися на досвід колег-переробників з Німеччини, Іспанії, Польщі (ідемо ж у Європу), то там виробники б'ються за квоту на вирощування цукросировини. А у нас?
Так, це затратна галузь сільськогосподарського виробництва, але вона дає віддачу. Кожний повинен мати свій прибуток. Тож квотування давно годилося б здійснювати і у нас. Причому так, щоб не їхали великовагові буряковози з-під
Красносілки на Капустянський цукровий завод, і навпаки, з-під Капустян на Красносілку. Адже навіть не володіючи спеціальними знаннями, зрозуміло: держава, власники заводів втрачають від цього величезні кошти.
А щоб покласти цьому край, робитися все повинно цивілізовано. Найкраще було б, щоб зацікавлені сторони якнайшвидше сіли за стіл переговорів і домовилися про нормальні правила гри на цукровому ринку. Тоді буде і держава багатою, і люди житимуть заможніше.
В області у минулому році працювали 24 цукрових заводи, розпочали ж нинішній сезон тільки 19. Як тільки не буде вироблено нормальних умов співпраці між державою і сільськогосподарськими товаровиробниками, переробниками, немає ніякої гарантії, що у наступному році не зникне ще кілька цукрових заводів.
У цьому році виробництво іде нормально, але відтепер доводиться дбати про перспективу. Вважаємо закономірним процес, коли на зміну ветеранам виробництва приходять молоді кадри. Тож намагаємося їх готувати. Помічниками біля керівників змін призначаємо таких людей, які б надалі могли самостійно вести виробництво.
Є ще проблема. У зв'язку з тим, що у сільськогосподарських підприємствах різко зменшилося поголів'я худоби, господарства практично перестали заготовляти для тваринництва жом. Приїжджає за ним в основному населення. А така політика неправильна. Тваринництво доведеться розвивати за будь-яких умов, для цього потрібно заздалегідь створювати відповідну кормову базу. До речі, завдання розвивати галузь тваринництва було поставлено нещодавно першим заступником голови облдержадміністрації Г.М. Заболотним.
Володимир ТАНЦЮРА,
директор Красносільського цукрового заводу.
Настільки підв'яленої сировини через засушливі кінець літа і осінь, розповідали начальник зміни І.Л. Хливнюк, працівник на центрифугах А.О. Січак і головний інженер підприємства В.К. Кучер (на знімку зліва направо), не було вже багато років. Та ще й чимала забрудненість ускладнює її переробку. Такі цукрові буряки на кагатному полі абсолютно не зберігаються. Проходить декілька днів, і кагат починає "горіти". Однак колектив заводу цього не допускає. Запасу на декілька днів роботи. Настрою додає те, ділилися усі враженнями, що досить непогані показники виходу цукру.
У трудовій біографії Володимира Кириловича Кучера це вже 33-й виробничий сезон, і він далеко не новачок у переробній галузі. Щоб нормалізувати ситуацію надалі, на його думку, потрібно працювати не в одному, а у двох напрямках: і над удосконаленням якості сировини, і над удосконаленням її переробки.
Переробники, наприклад, у цьому році на ділі довели правоту прийнятих рішень. Передбачаючи ситуацію, вони організували в себе практично нове мийне відділення для сировини, яке дає змогу відібрати усі сторонні рештки. Дехто із заводчан навіть висловлюється, що, якби цього не було зроблено, завод у цьому сезоні не зміг би діяти взагалі.
Всього на зміні тут зараз працює 56 чоловік. Шану і повагу в колективі завоювали набірники дифузійних ножів Микола Остапенко і Микола Чорнобай, які прийшли на підприємство з Бершадського цукрового заводу. Відзначився у роботі Іван Барабаш. Справжніми майстрами своєї справи зарекомендували себе оператори дифузії Федір Кифорук і Леонід Кравець. Дуже добре, за відгуками спеціалістів, працюють оператори фільтрів Василь Барабаш і Василь Лукашенко.
Вирішувати кадрову проблему на заводі допомагає районний центр зайнятості. Саме через РЦЗ набрали нових людей на випарну станцію, навчили професії, і вони непогано зарекомендували себе.
За направленням із центру зайнятості готуються також газоелектрозварювальники. В даний сезон вони якраз проходять практику на заводі.
Чи не найзлободеннішою із проблем заводчан є та, що по завершенню сезону цукроваріння доводиться відправляти людей у центр зайнятості.
На підприємстві постійно здійснюється контроль за роботою обладнання. На його заміну, якщо вже постає така необхідність, власники грошей не шкодують. Тільки у минулому році у ремонт було вкладено 2 млн. грн.
®
Чимало було зроблено на кагатному полі заводу по підготовці його до сезону. Наприклад, прокладено 1,5 тис. квадратних метрів дороги, добре відремонтовано буртоукладальні машини.
Щодо зважування буряковозів, то цей процес довірили автоматиці, що прискорило його у декілька разів. Встановили електронну систему випуску машин з кагатного поля. Варто було, наприклад, водієві Л. Чічмеренку (на знімку) вставити у відповідний пристрій спеціальну картку, як електронна система через гучномовець повідомила йому про вагу машини. На руки тут же віддаються розпечатані на комп'ютері накладні.
Аби продемонструвати, що приймання цукросировини здійснюється чесно, власники заводу не пошкодували десятки тисяч гривень.
®
Комп'ютерну електронну систему по визначенню якості цукросировини встановлено і у сировинній лабораторії підприємства.
Завідуюча лабораторією М.І. Поліщук, яка на цій посаді вже 21-й сезон, розповіла, що доступ до її даних для сторонніх неможливий. Хто із постачальників сировини має сумнів щодо показників її якості, допускається у лабораторію і бере участь у всіх аналізах. Те, що працювати стало легше, набагато менше претензій, підтвердила і лаборант по визначенню цукристості В.Ф. Уварова.
