Однак Микола Петрович швидко зорієнтувавшись відповів: – Добре, що є хліб, а раду йому зуміємо дати. І продовжив, що 1400 тонн буде роздано за орендовану землю, ще біля 70 тонн піде на стимулювання механізаторів за виконану ними роботу.
До збирання у цьому році у господарстві було 1104 гектари ранніх зернових і 300 – ріпаку. З них на 800 вирощували озиму пшеницю.
Здавалося б, на три комбайни «Форшріт» і чотири «Ниви» це не таке вже й завелике навантаження. Інша справа, як є намолот, як от у цьому році. Але якщо техніку добре підготовлено, то будь-яке навантаження під силу.
Неабияку роль, кажуть, відіграв тут і людський фактор. Наприклад, вдало укомплектовані комбайнові екіпажі. Навіть, як зупинився один із «Форшрітів», Леонід Годованець і Андрій Барилко, пересівши на «Ниву», встигли намолотити більше п’яти тисяч центнерів зерна. Тож, коли закінчили в строк жнива, виявилося, що пшениця видала по 57,6, ярий ячмінь – по 38,5, озимий – по 39,3, овес – по 30,7 центнера з гектара. В тому, що в цілому ранні зернові видали в середньому по 52,4 центнера з гектара, заслуга комбайнерів є теж.
Навіть вперше вирощуючи ріпак, намолотили його по 25 центнерів з гектара. А ще зробили висновок: якщо не дотримуватися технологій, не мати відповідного набору техніки, то за цю культуру краще не братися.
Неабияким союзником жниварів у
Шляховій була, звичайно, у цьому році погода.
Найбільше намолотили у жнива «Форшрітом» Ігор Сокоркін і Юрій Душко – 13256 центнерів. На другому місці Михайло Зарубенко і Іван Скорик, які працювали на такому ж комбайні. Та з особливою шаною, як у господарстві, так і в селі, відгукуються про екіпаж СК-5 у складі Олександра Куліша та Віталія Карманчука. Обидва – учителі, хоч останній вже на вислузі. Вирішивши в черговий раз допомогти на жнивах господарству, відремонтували «Ниву» 1991 року випуску і намолотили нею 10983 центнери зерна. А по праці завжди і винагорода. За 12 днів заробили обидва по 3,7 тисячі гривень і по 4,5 тонни зерна, яке видається безплатно. Щоправда, понад усе просили обидва висловити вдячність іншим учасникам їхнього збирально-транспортного загону, які відвозили зерно, солому і робили все, щоб техніка не простоювала.
– Напруга у жнива, – розповідав М.П. Макарчук, – відчувається щороку, але у цьому обійшлося без всяких ексцесів. І тільки тому, що керівник товариства О.І. Ковбасюк потурбувався, щоб люди йшли на них з настроєм, добре підготувавши техніку. Вся організаційна робота була продуманою і ефективною. Тож працюючі непогано заробили. Задоволені і власники земельних паїв – кожен з них отримав по 1 тонні зерна.
Щоб надалі ще більше перестрахуватися, у наступному році мають намір придбати ще одного комбайна. У 2008-му купили три нових трактори, дві сівалки СЗ-5,6. Щоб виживати, без технічного переоснащення не обійтись.
Щоб власними силами вносити органіку, переобладнали під гноєрозкидач вже третій КамАЗ. Так дешевше, ніж їх наймати, та ще й додаються робочі місця. А розкидати є що, бо зберегли тваринництво.
Коли готувався цей матеріал, було вже підготовлено майже 900 гектарів ріллі. Кошти на пальне, запасні частини надходили в основному від реалізації ріпаку.
Як ні в якому іншому господарстві добре у
Шляховій поставилися до заготівлі грубих кормів – заклали 18 скирт, решту соломи затюкували.
Павло КУШПЕЛА.
