Досвід наших фахівців дає змогу обслуговувати лінії зв'язку різних типів та його обладнання. А через Берщадь проходить велика кількість міжнародного та вітчизняного його трафіку. Незабаром якісний цифровий зв'язок замінить аналоговий і в селах.
Як основа, через Бершадь проходить міжнародна його лінія «Дністер» – Італія, Туреччина – Європа. Кабельна дільниця, яка її обслуговує, перехоплює її від міста Котовська Одеської області і передає у Немирові. Це – вісімнадцятиволоконна оптична лінія. По парі її волокон може йти до мільйона цифрових каналів.
Сама лінія «Дністер» з'явилася ще у 1988 році, і Україна має від неї неабиякі прибутки. Бершаді вона вигідна насамперед тим, що прискорила розвиток цифрового зв’язку, ми підключилися до неї одними з перших. І вже від нас він пішов у інші райони.
А оптико-волоконний кабель, яким її прокладено, з'явився після появи лазера.
Саме тоді з'явилася можливість освоювати скло, як провідник, носій для цифрових каналів.
Коштує цей кабель, за рахунок технологій його виготовлення, набагато дешевше, як мідний. В той же час якість зв'язку по ньому краща.
На жаль, обслуговування дорожче, та ще й набагато.
Якщо муфта на місці випадкового пориву мідного кабеля обходилася 200-300 гривень, то на оптико-волоконному, щоб тільки знайти це місце, використовується оптичний рефлектометр. Він знаходить пошкодження з точністю до метра, але коштує 50-70 тисяч доларів.
Муфта на стику – ще 400 доларів. Дуже дорогий і зварювальний апарат, який зварює волокна.
Систему зв'язку змонтовано так, що коли у районі навіть не буде живлення, тиждень він підтримуватиметься акумуляторами. Потім приїжджає спеціальна енергобаза, яка їх підзаряжає.
За графіком об’їзди ліній, яких чимало кілометрів, бригадою М.І. Медицького здійснюються два рази на тиждень. Хоч у ній тільки семеро спеціалістів і три одиниці техніки, із завданнями справляються. Для цього розроблена технологічна карта, у якій розписано, де треба пройти пішки, де про - їха ти, а де обстежувати при допомозі бінокля. За планом перевіряється і глибина залягання, яка повинна бути не меншою 1,2 метра.
Здавалося б, навіщо її міряти, адже верхній шар землі нібито залишається на місці.
Насправді ж місцями кабель вже залягає на глибині до чотирьох метрів, може розтягуватися, а десь може бути й зовсім близько до поверхні.
В таких випадках проводиться його заглиблення.
Всього ліній зв'язку у нас, аналогових і оптичних – тисяча кілометрів.
Рядовий читач неодмінно запитає, де, мовляв, логіка, адже розвивається мобільний зв'язок, а тут йдеться про кабелі.
Справа в тому, що мобільний без оптико-волоконного нічого не вартий, бо саме по них підведені всі канали.
Скрізь, де вишки, підведені кабелі. Паралельно йде і релейна лінія по ефіру, але вона не годиться.
Де речі, мобільний зв'язок у нас був ще тоді, коли люди у нашій місцевості могли навіть не знати про його існування. Насправді ж, ще В.М.
Таратута і В.Ф. Темний користувалися ним. Для цього М.І. Медицький із своїм колективом тягнув попід селище Глинське спеціальний кабель до телевишки. Лінія діюча і по-сьогодні. Тоді ж її основним завданням було забезпечити мобільним зв'язком перших осіб області.
Перспектива надалі – перевести на оптико-волоконний кабель і села. Першими у нас планується перехопити ним села, де він вже прокладений. Наприклад, від лінії «Дністер» відгалужено лінію на Теплик, і вона проходить повз Війтівку, Маньківку, Красносілку, М’якохід. Тому їх може бути під'єднано в першу чергу. По мірі фінансування під'єднуватимуться й інші села.
Цікаво, що Україна пішла значно вперед по розвитку телефонної мережі, у порівнянні з іншими державами, і навіть Росією. І тільки за рахунок того, ще саме ті, що потрібно, спеціалісти у верхах, виявилися у свій час на своєму місці.
На завершення нашої бесіди М.І. Медицький наголос зробив на тому, що ми повинні робити все, щоб не допустити його пошкодження.
Винні обов'язково будуть знайдені, для чого у зв'язківців є власна служба безпеки.
Відповідні карти є в кожного сільського голови. Тож будьякі земляні роботи можна проводити тільки після узгодження.
Павло КУШПЕЛА.
