На знімку: яка б із домогосподарок, – демонстрував вирощену продукцію рибалка Валерій Володимирович Сивокінь, – не мріяла б мати таку рибу на своєму столі. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
Справа в тому, що на примітивному рівні, взявши в оренду ставки, роблять спробу зайнятися рибництвом нині у багатьох селах, однак на професіному це вдається тільки тут, у Баланівці.
Сергій Йосипович Рудківський, який рік тому очолив цей колектив, у даній галузі зовсім не новачок. Перед цим більше десяти років працював головним рибоводом, аж поки не прийшла пора стати на зміну батькові – Йосипу Петровичу Рудківському, який цій непростій ділянці виробництва присвятив практично все своє життя.
І якщо хтось думає, що риба росте сама по собі, той помиляється – її все-таки треба вміло вирощувати. В даний час колектив виручає лише те, що господарство, як і колись, продовжує залишатися повносистемним. Це означає, що товарну рибу тут отримують, починаючи з виведення її личинок.
А шлях цей непростий.
Маючи власний маточний матеріал, спочатку переселяють його на нерестові ставки, у яких проводиться нерестова кампанія. Далі отримують личинки, які запускають у виросні ставки, у яких від весни до осені вирощують зарибок вагою до ста грамів. І вже наступної весни його переселяють у нагульні стави, з яких вже восени отримують товарну рибу. Якби, не дай Бог, кажуть на підприємстві, у такий непростий час довелося купляти ще й зарибок, збанкрутували б давним-давно.
То колись на державному рівні було налагоджено поставки кормів цій галузі – і недорогих, і якісних. От і вирощували тоді риби на підприємстві в чотири рази більше, ніж тепер. Нині ж доводиться закупляти корм де попало самим, а ціни на них хто які хоче, такі і диктує. А щоб отримати тонну риби, кормів необхідно витратити чотири тонни. А щоб виконати план? От і спробуй вибудовувати економіку, щоб виробництво не було збитковим. Тим більше, що поросят он навчилися вже вирощувати за шість місяців, а щоб отримати рибину вагою один кілограм – потрібно два роки.
Чи не найголовнішою із проблем у цьому колективі, мабуть, є невелика заробітна плата. По тисячі гривень у місяць заробітку рибалки ще отримують, але їх праця заслуговує на більше. Чого доброго, чимало хто тримається в колективі тільки тому, що ніде більше знайти роботу. Добрими фахівцями стали М.І. Моцан, В. Р. Звіренко, В.І. Максимець, А. Я. Мосендз, М. В. Балан, П. А. Мосендз та інші.
Здавалося б, тут вставати спозаранку на роботу не треба, як от на ферму, але і в їх роботі є свої особливості.
Іноді доводиться чергувати на ставах навіть цілодобово, охороняючи їх від браконьерів, яких особливо побільшало з появою безробіття.
А завдання на цей рік перед баланівчанами чимале – виловити 163,8 тонни товарної риби, 18,6 тонни «дворічок» і біля 50 тонн зарибку.
Якщо риба якісна, то із її збутом жодних проблем. Залежить це і від строків вилову.
Тепер, наприклад, забирають її самовивозом як не в Київ, то у Вінницю, чи Одесу. І так триватиме, поки не почнеться масовий її вилов у орендованих ставках. Тоді доведеться самим возити її по районах, шукаючи ринки збуту. Та ще й цінова політика не настільки вже сприятлива.
На корми, наприклад, на техніку, пальне і навіть на спец - одяг, який останнім часом випускають вкрай низької якості, вони зростають, на рибу – ні. Тож виручки ледве вистачає, щоб зводити кінці з кінцями.
Певною мірою це пояснюється тим, що там, де вирощуванням риби займаються непрофесійно, то обходяться і без спеціальної техніки, і податків можуть не платити. От і продають рибу дешевше.
Баланівчанам же доводиться викроювати кошти абсолютно на все. А затрати, як правило, позначаються на собівартості, і ціни не можуть бути нижчими від неї. Таким чином, лише рибалки-професіонали, як от у Баланівці, залишаються наодинці з проблемами даної галузі.
Але працюючи навіть в таких умовах, вони роблять все, щоб плани все-таки виконувалися. Скориставшись нагодою, рибалки даного підприємства просили привітати всіх, хто причетний до цієї галузі, до риболовлі взагалі, з святом і побажати всім міцного здоров’я та щедрих уловів.
Павло КУШПЕЛА.
