На знімку (зліва направо): головний агроном господарства Л.П. Федоришин, директор господарства М.І. Бас, головний інженер Ю.П. Года, механізатори О.П. Забіяка, А.С. Калтахчан, Ю.О. Нікітішин, бригадир А.Ю. Плаксій, механізатори В.Г. Козяр, В.П. Куклич, М.В. Марунич, А.О. Вихристюк, В.В. Кошляк.
Однак у передостанній день цьогорічної весни Микола Іванович зустрів працівників газети жартома-насторожено. Нічого, мовляв, не буде розповідати, поки не піде дощ.
І в даному випадку керівника господарства можна було зрозуміти. За його прогнозами – нехай вони краще не справджуються – через дефіцит вологи до третини урожаю культур ранньої групи зернових, на який сподівалися, вже не буде. А звідсіля постає проблема ще й у свинарстві. У господарстві до 1300 голів свиней, а концентратів, без яких у даній галузі не обійтися, залишилося не більше, як на три місяці.
– Якби знали, що таким буде рік, – розповідав керівник господарства, – могли б залишити більший їх запас з минулого. Але ж розраховували на цьогорічний урожай, під який потрібно було готувати склади. Бо є ж і озима пшениця, посіяли на 300 гектарах ячмінь, на таких же площах кукурудзу, сою, на 220 гектарах – соняшник. Причому, все було зроблено, як того вимагали технології, а посів здійснено якісним насінням. А мінеральних добрив внесли стільки, скільки їх не вносили, мабуть, за всю історію М’якоходу. Тепер же замість того, щоб радіти урожаєві, чого доброго, якщо не підправить нічого природа, доведеться ще й скорочувати поголів’я, залишивши тільки маточне. А торік у свинарстві мали 486 тисяч чистого прибутку. До того ж, у господарстві є ще і 220 голів великої рогатої худоби, яку також потрібно прогодувати.
У минулому році взагалі мали 3 мільйони 200 тисяч гривень чистого прибутку, завдяки чому придбали чимало одиниць сучасної техніки. І головний агроном Л.П. Федоришин, і головний інженер Ю. П. Года, що вже казати про механізаторів, не можуть нарадуватися, що умови роботи стали зовсім іншими.
Але у сільськогосподарському виробництві ніколи не обходилося без проблем.
Проте у м’якохідському навчилися працювати у будьяких умовах. От і в цьому році вважають, що головне – не опускати руки. І не опускають.
У день приїзду ще по дорозі зустріли сучасний обприскувач, тут значна увага приділяється хімізації. У механізованому загоні, на територію якого приємно зайти, всі на робочих місцях, готується техніка. Бо ж не забариться жнивна пора, а там потрібно буде вже готувати грунт і під наступний урожай.
Щодо цьогорічного, то надії все-таки покладають на кукурудзу, сою. Пшеницю ж, ячмінь, чого доброго, доведеться економити на насіння, щоб розрахуватися за орендовану землю тощо. Співзасновники згадували, що були роки ще складніші, але вистояли. Тож сподіваються, що і в цьому році вдасться дати раду, тим більше сформувавши таку матеріальну базу.
Тільки останнім часом на придбання техніки витратили до чотирьох мільйонів гривень.
Таким трудівникам, як Олексій Єремеєв, Артур Калтахчан, Володимир Куклич, Віталій Кошляк – всього у механізованому загоні до двох десятків працюючих – підвладно все.
На шану та повагу у господарстві заслуговують також водій Володимир Борисов, свинарка Наталя Забіяка, і прізвища таких, як вони, можна було б перераховувати ще не одне. Наприклад, чимало хто просив висловити подяку за смачні обіди кухарям Тетяні Козяр і Олені Майстренко. Як же не розповісти про це читачам газети.
Павло КУШПЕЛА
