На знімку (зліва направо): оператор зерносушарок Віктор Миколайович Гайдабайда і директор ФГ «Новосулківське» Іван Станіславович Зублевич біля сушильного устаткування. Фото автора
Не вичікуючи, поки осиплеться соняшник, змушені були приступати і до його обмолоту з підвищеною вологістю. А щоб довести його до відповідних товарних кондицій, у господарстві були напоготові аж дві зерносушарки.
З їх допомогою і вдавалося щодоби знімати щонайменше по 3-4 відсотки вологості із ста його тонн. Щоправда, з кукурудзою продуктивність сушарок була вже набагато меншою і сушити її складніше.
Сушарки тут змонтували з їх залишків, які у товаристві були ще до створення цього фермерського господарства, попутньо реконструювавши їх під спалювання дров. А переконавшись на практиці, наскільки вони необхідні, налагодили зв’язки і з відповідним підприємством, щоб змонтувати ще одну, сучасну, вологість зерна у якій регулювалась би автоматично.
Спонукало до цього і те, що двох наявних сушарок у цьому році виявилося замало, адже соняшник видає по 45 центнерів з гектара, кукурудза – більше ста центнерів.
Частину врожаю навіть доводилося транспортувати на доробку на комбінат хлібопродуктів, частину – досушувати в одного з підприємців. Хоч і довелося при цьому свідомо йти на додаткові затрати, збирання врожаю велося і ведеться набагато швидшими темпами.
Коли саме приступити до обмолоту тієї чи іншої культури, взагалі є проблемою.
Наявність же сушильного обладнання набагато зменшує при цьому ризики. Наприклад, приступивши до обмолоту ріпаку при підвищеній його вологості, не тільки виграли у часі, а і намолотили його по 45 центнерів із гектара. А якби припізнилися з обмолотом, могли б втратити частину врожаю від осипання.
Наскільки затратним є сушильне господарство? На це як Мирослав Іванович, так і директор ФГ «Новосулківське» Іван Зублевич відповідають: все залежить від того, звідки саме починати рахувати оті затрати і з чим їх порівнювати. Наприклад, якщо везти урожай на комбінат, а там ще й починаються непорозуміння при його зважуванні, визначенні вологості, засміченості, плату беруть і за зберігання, то користуватися власними сушарками набагато дешевше. Дійшло до того, що на комбінаті можуть нараховувати до 50 гривень за відвантаження кожної тонни зерна, що вже занадто.
Власне ж сушильне господарство обслуговують тільки шестеро працівників. А про економію на паливі подбали літом, заготовивши необхідну кількість дров.
На день, коли готувався матеріал, кукурудза у цьому господарстві залишалася не зібраною ще на чималій площі, бо у першу чергу намагалися «вихопити» у негоди соняшник. Але загрози при цьому ніякої, бо технікою запаслися настільки, що спроможні будуть допомогти ще й іншим.
Ще один плюс – критий тік, під відкритим небом ні зернини.
Чи не найскладніше, зізналися Зублевичі, із цукровими буряками, які також вирощували на 30 гектарах. Буде якась від них вигода чи ні, заспокоює тільки те, що можна буде видати хоч по мішку цукру, на додачу до зерна і олії, якими розраховуються за орендовану у населення землю.
До речі, щодо розрахунків за паї, то у Зублевичів з цього приводу також власна позиція. На їхню думку, набагато справедливіше було б, якби інформація – в тому числі і журналістами – поширювалася б не про те, по скільки чого дають на один пай, а на один гектар. Адже у деяких господарствах на пай припадає більше трьох гектарів землі, тоді як у Війтівці тільки 1,46 гектара.
Щодо ФГ «Новосулківське», то, за словами Зублевичів, ще коли розраховувалися за них у розмірі по 1,5 відсотка від їх вартості, вони видавали продукції на 7 відсотків.
Через те люди і не йшли від них. А ще не йшли, бо знали: якщо і даватимуть пшеницю, то обов’язково якісну, просушену.
Щодо планів, то вони масштабні. Але повести мову про це можна буде тільки тоді, коли буде остаточно підбито підсумки роботи за рік.
Павло КУШПЕЛА.
