Швидше буває так, що ніч проводжає з дому і ніч зустрічає після роботи. Однак обоє не шкодують, що у свій час обрали саме таку професію. Щоб переконатися в цьому, був час – трудяться на фермі майже два десятиліття.
Щоправда шлях, поки Анжелі Вікторівні довірили цей «портфель», був досить непростим. Спочатку з дипломом про вищу освіту нарівні з усіма трудилася телятницею і ні трохи, за її словами, цього не соромилася. У Шляховій на ту пору не так просто було влаштуватися навіть на таку роботу. А тут ще й додому було близько, та й колектив хороший. Згодом довелося працювати й обліковцем (знову ж таки на фермі), і лаборантом, і ветлікарем, аж поки не призначили зоотехніком.
Незважаючи на те, що вони зайняті у настільки непростій галузі, де лише мріяти можна про нормований робочий день і вихідні, встигають вести домашнє господарство. Бо відомо, що нині дуже важко вижити без цього на селі.
Хто б не проїжджав повз молочнотоварну ферму, не може не помітити на її території квітники, зі смаком оформлений фасад – все засвідчує про те, наскільки тут дбають про умови праці.
Останнім часом чимало-хто веде мову, що тваринництво невигідне. А у Шляховій утримують близько шестисот голів великої рогатої худоби, половина якої – дійне стадо.
Не можуть же тут працювати собі на збитки!
Щоправда, організація виробництва молока тут багато в чому залишається такою, якою була у пору існування колгоспу. І спеціалісти мають на це право, бо тоді вона непогано зарекомендувала себе. Доїння – триразове, оператори машинного доїння працюють у дві зміни.
Середня заробітна плата у них до 2,5 тисячі гривень.
Коли про це зайшла мова, котрась із доярок тут же пригадала, що на деяких фермах оператори машинного доїння заробляють по 2,5-3 тисячі гривень щомісяця. Але ж і працювати їм доводиться цілий місяць, а у Шляховій, із двозмінкою, майже за такі ж гроші працюють фактично тільки п’ятнадцять днів. Та ще й підмінна доярка є, щоб можна було взяти вихідний.
Продуктивність корів, розповідали у Шляховій, як книжка пише, – майже така, як в Усті (лідера по виробництву молока). У нинішньому році, за оцінками спеціалістів, у Шляховій буде надоєно не менше як по п’ять тисяч кілограмів молока від корови, що більше проти минулого року.
Незважаючи на те, що доїння здійснюється у молокопровід, що неабияк полегшує працю операторів машинного доїння, все ж мріють про доїльну установку «Делаваль», яка вже є на деяких фермах району.
Здавалося б, живемо в епоху механізації трудомістких процесів, а на цій фермі можна побачити ще й коней. Причому, тут вважають, що вони неабияк виручають.
Результати роботи на молочнотоварній фермі залежать не тільки від зовнішніх факторів, а, значною мірою, від кадрів, які організовують роботу галузі. Дійшло до того, що вже не переробники диктують політику виробникам молока, а шляхівчани переробникам. Взяли нещодавно і відмовилися від одних, а почали продавати молоко на Бершадський молокозавод, бо господарству так вигідніше.
Подружжя Пудличів переконане, що дуже велика заслуга в збереженні ферми такою, якою вона є, ще й директора господарства Олега Івановича Ковбасюка. Будучи вихідцем із сім’ї, де до тонкощів володіли всіма секретами зоотехнічної науки, ведення тваринництва взагалі, він теж небайдужий до цієї галузі.
Не забули у Шляховій і про такий момент: тепер за молоко та продуктивність поголів’я так не питають, як це було колись. До останнього часу навіть керівники району не так часто були гостями у колективі. Але тутешня ферма була, є і буде, бо тут люблять галузь і знаються у ній.
Павло КУШПЕЛА
