– Очолюю господарство вже вісімнадцять років. Якщо брати до уваги таку галузь, як сільське господарство, то для неї чи не кожний рік проблемний. Іноді аж надміру ідуть дощі, а буває, що не можна їх дочекатися, а вирощувати хліб треба. Тому, щоб його мати, понад усе прагнемо іти в ногу з часом.
I певною мірою нам це поки що вдається. Урожайність соняшнику у цьому році – під 30 центнерів з гектара, кукурудзи становитиме від 80 до 100 центнерів. Торік було намолочено по 56 центнерів з гектара озимої пшениці, і це був один з найкращих показників у районі. У тих, хто трудиться на полях, від таких показників тільки задоволення, бо розуміють, що матимуть не тільки хліб, а і до хліба.
Незважаючи на те, що на пай у нашому селі припадає лише по 1,3 гектара землі, їх власники отримують, як орендну плату, по півтонни зерна озимої пшениці, причому високої якості, по два центнери – ячменю, по три – кукурудзи. Щоб мати олію – по 30 кілограмів соняшнику, а на додачу ще й по мішку (50 кілограмів) цукру на чай.
Видавати продукцію у такому асортименті вирішили з тих міркувань, щоб хтось міг при бажанні напекти хліба чи наліпити вареників з власного борошна, і щоб домашню живність було чим годувати.
А кого не влаштовує і це, без проблем можемо розрахуватися грішми. Заробітну плату, причому тільки готівкою, теж виплачуємо без затримок, два рази на місяць.
Здавалося б, нібито і непогано йдуть справи. Але непорозуміння іноді трапляються і в цьому випадку. Нема-нема, та й може дорікнути дехто, що відколи прийшов інвестор, вирощує тільки ті культури, які йому вигідно. Хоч насправді це зовсім не так, і цьому є дуже просте пояснення.
Справа в тому, що і у нас є науково обгрунтована сівозміна. Не дотримуючись її, на високі показники годі було б і розраховувати. От тільки щоб зайвий раз не переганяти з поля у поле, з району у район сільськогосподарську техніку, дбаючи про високоефективне її використання, розроблено цю сівозміну не на одне яланецьке господарство, а більш масштабну, ще і на господарство у Глибочку Тростянецького району, яке також належить цьому інвестору. Таким чином, якщо у 2014 році кукурудзу вирощуємо в одному з них, щоб усе було при купі, то озиму пшеницю – в іншому.
У наступному ж році буде все навпаки. Тому тільки дилетанти можуть робити висновки, що вирощують, мовляв, що хочуть.
Щодо проблеми зайнятості, то вона існує у кожному селі. Однак маємо таку кількість механізаторів, щоб вправлятися в основному власними силами. Лише якщо десь не встигаємо, залучаємо більш потужні механізми.
Але жителі села, більшість з яких звикла працювати постарому, повинні вже розуміти: якщо сьогодні не сіяти сучасною сівалкою, розраховувати на теперішні врожаї стає практично неможливо. Насіння рахується вже не на кілограми, як колись, на гектар, а на кількість насінин. Лягти в грунт повинна саме та його кількість, яку рекомендує наука. От і вивільняється іноді робоча сила. Ніхто навмисне не ігнорує інтересами людей щодо їхньої зайнятості, але сучасна 36-рядна сівалка заміняє шість колишніх посівних агрегатів із сівалками СПЧ. Та ще й якість посіву набагато краща. А дружні сходи – це вже перспектива на урожай.
З інвестором «ТАС-Агро» працюємо вже чотири роки.
На початку були певні непорозуміння у взаємовідносинах. А то і навмисне конкуренти могли роздмухувати їх вогнище, щоб самим зайняти його місце. Сьогодні ж, здається, всі вже повинні зрозуміти, що отримують за здані в оренду паї гідну винагороду, яка набагато перевищує рекомендовані три відсотки їхньої вартості. А якщо рахувати ще і ринкові ціни на продукцію, яку видаємо, то вона взагалі висока.
Та і про село інвестор не забуває. Тільки у цьому році виділили 10 тис. грн. школі, 6,8 тис. грн. – амбулаторії загальної практики – сімейної медицини, 30 тисяч – дошкільному закладу, 15 тисяч – сільському будинку культури – на музичну апаратуру, 10 тисяч – на ремонт центральної вулиці. Допомагаємо і з освітленням вулиць. Про допомогу транспортом тощо вже і мову не веду. Гроші ж виділяються, бо інвестор розуміє, що у цьому селі живуть наші люди, яким більше нікому, крім тих, хто обробляє землю, допомогти.
Проблеми села у нас взагалі постійно у полі зору. На думку багатьох, Яланець сповна заслуговує, щоб вважати його досить цивілізованим селом. Тільки з того, що на пай припадає мало землі, вже можна зробити висновок, що людей у нас не бракує, в тому числі і молоді. Та ще й із райцентром прекрасне сполучення. З перевезенням пасажирів жодних проблем.
Але на запити представників громади намагаємося реагувати. Інша справа, якщо деякі, із порушених нею проблем, вирішуються не одразу, а тільки у міру можливостей.
Осягнути все водночас, звичайно, ніколи не було просто.
Тим більше, що у кожного з наших пайовиків різний вік і характери, а це означає, що і запити. Але виважено піді йти прагнемо до всіх.
Із зміною форм господарювання, спеціалізації, технологій, як і технічної переоснащеності, працювати нібито стає легше, бо всім забезпечені. Найважче ж мені, як керівникові, буває, коли щось обіцяв, а не зробив, бо одразу це не вдавалося. От тільки певні верстви населення чомусь не хочуть цього розуміти, що призводить до невдоволення. Але і такі випадки намагаємося розрулити. Особисто готовий до співпраці з кожним і радив би, що перед тим, як робити якісь категоричні висновки, щоб заходили і радилися з цих питань. Бо тільки там, де діють саме таким чином, домагаються порозуміння.
Хіба є новиною, що людина зіпсувала настрій з якихось інших причин, а відбивається це, насамперед, на керівникові підрозділу чи господарства, з яким найчастіше зустрічається. Тому постійна робота з працюючими у нас на першому плані. Як правило, інвестором, причому на найвищому рівні, вивчаються всі їхні проблеми, бо тільки злагоджена співпраця здатна задовільнити і ту, й іншу сторони.
А ще помиляються іноді люди через те, що за останні роки сталося стільки перемін, що й осягнути все важко.
Щоб і надалі все було гаразд, відтепер уже готуємося до зими–підготували техніку для розчистки вулиць від снігу. Здавалося б, дрібниця, але якщо не виконувати цю роботу оперативно, псується настрій всієї громади.
Коли щось перевезти, по транспорт знову ж таки звертаються до нас. На поховання надаємо його всім, хто тільки звертається, а пайовикам – ще і грошову допомогу. Хто що б там не казав, у нас нормальна робоча обстановка. А якщо і виникають якісь проблеми, то не слід забувати: у селах ніколи, мабуть, не було легко, навіть у найсприятливіші роки.
