Зустріч проходила цього разу за участю голови райдержадміністрації Анатолія Головні. Взяли у ній участь також представники обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі», а також громадського формування охорони громадського порядку міста Бершаді і Бершадського району «Народна самооборона». Вів збори сільський голова Іван Пустовіт.
Директор підприємства одразу ж визнав, що ситуація склалася «не зовсім адекватна». З одного боку є власник, який має на нього всі права, з іншого – громада, яка хоче, щоб завод запрацював. І це є нормальним побажанням. От тільки яким чином це зробити, якщо з цукровою галуззю в цілому в Україні останні роки коїться щось незрозуміле.
Тому він одразу ж запропонував перевести непорозуміння на місцевому рівні навколо проблеми цього підприємства не у протистояння, а у переговорний процес.
Цукровий бізнес розвивається у нашій державі не зовсім зрозуміло, тож усі присутні знали, що завод і надалі буде простоювати. До кращих часів, які, можливо, настануть для даної галузі. Але при цьому виникає проблема: щоб зберегти завод, його власник несе затрати. А за рахунок чого їх відшкодовувати, якщо підприємство недіюче? А тут ще й на сесії сільської ради, щоб наповнити бюджет, було прийняте рішення про нарахування орендної плати за землю, яка під підприємством, що ще більше ускладнило фінансовий стан його власника. От і вирішив він для початку перепрофілювати три його склади для подальшого зберігання у них зерна і спробувати хоча б у такий спосіб заробити якусь копійку.
Директор звернувся до представників громади, щоб і вони з розумінням поставилися до вирішення цієї проблеми. А як жити далі, можна буде визначитися під час наступних подібних зустрічей.
Але тут все і почалося. Когось не влаштовувало, що зовсім поряд із цими складами дитячий садок, і шум у них може заважати нормальному його функціонуванню. А хтось висловив підозру, що заїдуть у ці склади машини, вивезуть під шумок усе із заводу, що ніхто і знати про це не буде.
Цього разу чомусь захотілося більшою мірою вірити власнику. Тим більше, що він не береться поки що нищити завод, а шукає шляхи, як здешевити хоча б затрати на його охорону. Обіцяв, наприклад, відправити найнятих чужих охоронників і вдатися до послуг місцевих, що обходитиметься дешевше. А вже якщо вдасться зберегти завод, ніхто не буде проти, щоб його продати або передати в оренду комусь іншому, хто виявить бажання його запустити. Тобто вихід потрібно шукати шляхом компромісу, а не протистояння.
Голова райдержадміністрації Анатолій Головня, коли йому надали слово, насамперед сказав, що поважає думку села, і що він також за те, щоб підприємство зберегти.
Однак аж ніяк не можна штовхати господарства на те, щоб ті вирощували цукрові буряки і свідомо при цьому йшли на збитки. А тут ще й ситуація у державі змушує рахувати кожну копійку.
Можливо, коли запрацює нова програма розвитку цукрової галузі, можна буде приймати якісь рішення. І у виграші тоді залишиться той, хто збереже підприємство.
Не переповідатиму в деталях, що відбувалося під час зустрічі далі. Депутат районної ради Вадим Оркуш запропонував накласти своєрідний мораторій на порізку хоча б до наступних виборів, після яких багато що може змінитися.
На тому і зійшлися, щоб взяти паузу і відтермінувати всі події, які відбуваються на підприємстві, а заодно зберегти спокій у громаді. Як діяти далі, підкаже час.
Павло КУШПЕЛА.
