І я особисто переконалася, що це вдається багатьом батькам. Нещодавно трапився випадок, який ще раз підкреслив, які милі, небайдужі діти живуть у нашому місті.
Якось побачила, як не може зійти із східців свого під'їзду жінка поважного віку. А поруч в дворі ганяли м'яча підлітки. Попросила хлопчиків, і вони, не вагаючись, залишили свої ігри (відомо, що для хлопців м'яч!). Старанно допомогли жінці добратися до лавочки, пообіцяли також допомогти, коли вона захоче повернутися додому.
Знаю, як зраділо серце вчительки-пенсіонерки, яка протягом десятків років і сама працювала над тим, щоб діти були добрими, поважали старших, сіяла зерна милосердя.
Мені сподобалися ці хлопчики з добрими обличчями, світлими посмішками, я вперше бачила їх у нашому дворі, на жаль, не розпитала з якої школи, чиї вони. Вияв дитячого милосердя глибоко зворушив мене. Я інвалід другої групи і без сторонньої допомоги мені теж важко ходити.
Та дякуючи добрим людям, знайшлися ці школярі. Це учні Бершадської ЗОШ
І-ІІІ ступенів №1 Діма Красиленко і Саша Мосьондз, які навчаються в 6-Б класі. Добрі і порядні діти, успішно справляються в школі, задумуються над своїм майбутнім. Спасибі вам, Діма і Саша, хай ніколи не згасає сонечко у ваших очах і душах, хай світяться вони вашою добротою. Не можу не згадати і їхніх батьків Наталію Леонідівну і Володимира Олександровича, Олену Адольфівну і Сергія Максимовича. Це їхніми стараннями закладені в душі дітей добро і милосердя. Звичайно, це і велика робота педагогічного колективу школи, де на високому рівні і навчальна, і виховна робота, тож успіхів добиваються в багатьох напрямках, а вихованці ніколи не підводять школу.
Серце моє переповнюється радістю, світяться зірки надії на краще майбутнє нашої України.
Тетяна КУЧАНСЬКА.
м.
Бершадь.
