Адже сільське господарство, у порівнянні з тим, яким воно було, он як занепало. Якщо якесь із сільгоспформувань ще тримається, то така вже похвала, що вже аж по 45 центнерів пшениці з гектара, мовляв, взяли. Ніби забули вже, як намолочували її і по 60 центнерів, і навіть більше. Або про те, як збирали по 450-500 центнерів цукрових буряків.
Переглядаючи якось ра - йонку, аж за голову взявся.
Виявляється, на Бершадщині вже стіль ки худоби, як колись її утримувалося у кількох колгоспах. От і було молоко та м'ясо. У свій час я об'їздив за 25 років усі ферми і добре володію ситуацією.
А як мова вже зайшла на цю тему, то і про наше місто хочу сказати кілька слів. Так, воно стало красивим, але будувалося все по дев'яностий рік.
Та молодь про це може і не знати. Саме в ті роки було побудовано красень-кінотеатр, будинок культури, прекрасні лікарня, поліклініка. А скільки було побудовано житлових будинків і люди отримали в них квартири! А що зроблено за останніх 16 років? Хіба що розвалили ПМК, райагробуд, які створювали всім районом.
Не стало і райсільгоспхімії, а також цурозаводу і меблевої фабрики, продукція яких була відома на весь Союз, заводу продтоварів.
Не можу не торкнутися і такої загальнодержавної проблеми, як захворюваність на туберкульоз. Адже не секрет, що Україна серед лідерів по цій хворобі. В той же час у нас був прекрасний тубдиспансер, але ніхто, здається, навіть пальцем не ворухнув, щоб його зберегти. Невже не можна було знайти сторожа і убезпечити його від розкрадання? От і возимо тепер хворих у Вінницю. Хіба це обходиться дешевше? Та й скільки їх може прийняти обласний центр?
Тож дуже прошу опублікувати цього листа, бо так думаю не лише я.
Адже із зменшенням поголів'я худоби менше виробляється органіки і земля пісніє.
Може не забаритися той час, коли хліб будемо їсти із-за кордону. Бо ковбасу теж з різними там добавками вже їмо і тільки згадуємо, як колись вона пахла із магазину аж на вулицю.
Іван ШЕРЕМЕТА, ветеран праці.
м. Бершадь.
