Не можна не згадати про ті багатства, які дарує нам ліс, адже недарма в народі його називають живою скарбницею. З перших днів існування людини він став її другом: захищав у лиху годину, дарував дах над головою та тепло, пригощав грибами-ягодами.
Всі ми добре знаємо, що ліси – це «легені» нашої планети. Кожен зелений листочок, кожна травинка виділяє в повітря кисень, Ним ми дихаємо, без нього немає життя. А один гектар зелених насаджень здатний поглинути за одну годину стільки вуглецю, скільки видихає за цей час двісті чоловік.
Ліс гостинно зустрічає всіх, хто шукає в ньому відпочинку, проте йому самому потрібна безкорислива допомога. Він не може сам захистити своїх багатств або поставити лічильники. Таким «лічильником» повинна бути наша совість. На превеликий жаль, ще є люди, які вважають, що в лісі все дозволено: можна розводити багаття, залишати сміття, ламати дерева, топтати, рвати, знищувати рослинність.
Ідучи до лісу, ми повинні добре усвідомити, хто ми – друзі чи вороги природи! Вона щедра до нас, людей. Тож платімо їй своєю добротою, увагою, чемною поведінкою, і вона стане ще щедрішою до нас. А якою прекрасною стане наша земля, якщо кожна людина посадить дерево, а ще краще – два, три… Тож озеленюйте міста і села, бережіть ліси, долучайтеся до акції «Майбутнє лісу в твоїх руках».
Степан НІКІТЧУК, член літературномистецького клубу «Диво калинове» Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
