Ті, хто заплатив занадто високу ціну, захищаючи право на гідне життя у власній країні, йдучи під кулі не по владу, не за гроші, продемонстрували співвітчизникам та всьому світові, що справжні герої серед нас є, що в Україні є Народ і що він заслуговує на кращу долю.
Світла небесна пам’ять кожному, чиє життя обірвалося в серці української столиці, всім тим, хто не дожив кілька днів до весни. А нам, живим, треба вірити і робити все для того, щоб весна таки прийшла в країну, в серце кожного і пам’ятати – Україна у нас одна для всіх.
Дуже хочеться, аби люди зрозуміли, що один раз живуть на Землі. І не зоглянуться, як прийде час старіти, а за нею смерть. Боятися цього не слід, але пам’ятати, що доведеться покидати цей прекрасний світ, потрібно. А що залишиш по собі? Тепер заведено мати великі багатства (як приклад, вже колишня керівна верхівка нашої держави), гроші на першому місці, але то попіл. Робіть, люди, добро одне одному, не завдавайте болю, прикрощів, живіть без зла та жорстокості.
Іван ГЛАДИБОРОДА, Глинське-Бершадь.
