Історія життя Айни Олександрівни Борищук почалася з великої втрати – вона не знала своєї мами, бо з народження її ростили та виховували інші люди. З трирічного віку дівчинка проживала та навчалася у різних школах-інтернатах Вінницької області. Після здобуття середньої освіти працювала на фабриці у Росії.
Тут зустріла свого майбутнього чоловіка та вже разом із ним повернулася в Україну на його малу батьківщину у Бершадський район.
Сьогодні Айна працює на фермі, мешкає сама, адже чоловіка не стало більше 8 років тому, а єдина донька Людмила вийшла заміж та проживає за межами нашого району. Щастям та розрадою для жінки є її маленькі онучки – Маргарита та Даша, хоча і бачитися доводиться рідко.
Бажання знайти маму та рідних людей ніколи не залишало Айну. А реалізувати омріяне без допомоги небайдужих людей було б неможливо.
Для збільшення шансів у пошуках рідних А. Борищук, після розміщення згаданої публікації на сторінках нашої районки, авторкою цих рядків та героїнею нашої розповіді була подана заявка про пошук людини на сайт усім відомої телепрограми «Жди меня». Майже два роки минуло з тих пір до моменту, коли в редакцію райгазети зателефонували зі згаданої програми та попросили усі можливі координати для зв’язку з Айною.
Повідомили, що в цій історії більше запитань, аніж відповідей, що пошуки тривають.
Уся потрібна інформація була надана.
З тих пір минуло ще близько півроку… І ось, нарешті, напередодні Нового року з Айною зв’язалися. Це була журналіст згаданої телепрограми Тетяна Задорнова. Вона повідомила жінці чудову новину – знайшлася її рідна сестра по матері Юлія, надала її координати.
Айна, не зволікаючи, набрала повідомлений їй номер телефону. Очікуючи відповіді, все не могла повірити, що ось, нарешті, те, про що вона мріяла все життя – здійсниться… Після знайомства, хоча і телефонного, та розмов із Юлією, дізналася, що має ще дві рідних сестрички – Світлану та Катерину. Всі вони роками менші за нашу героїню, мешкають у Росії, заміжні та виховують маленьких діток.
На жаль, дати відповіді на багато запитань, які хвилюють Айну, могла б тільки її мама, проте, як виявилося, жінка важко хворіла і померла близько 10 років тому. Останні роки вона проживала в Юлії, але так і не розповіла їй про донечку, яку народила та ще немовлям покинула на Україні багато років тому. Тож щасливою несподіванкою було і для дівчат дізнатися про існування ще однієї рідної людини – найстаршої сестри.
Зараз сестри спілкуються по телефону або ж через Інтернет, з нетерпінням очікують живої зустрічі, палких обіймів і щирих усмішок та вірять – дива трапляються, а найзаповітніші мрії і сподівання здійснюються, головне – щиро вірити.
Тетяна БОНДАР, с. Устя.
