Зухвала брехня та відверте перекручування фактів у статті «На атовців – із кулаками…» просто дивує. Як могли четверо депутатів та громадський активіст побити атовців на зібранні благодійного фонду, де були присутні чоловік тридцять? Л.Комиш, директор організації, намагається подати цей випадок як напад на атовців, чи то як хуліганство депутатів, які при - йшли на засідання громадської організації битись та перешкоджати роботі.
То що ж було насправді і чому така упередженість? Слова Л.Комиш проти слів будьякого із депутатів це одне, а от відеофіксація, ще й з двох відеокамер, проливає світло на ці події. Що ж ми бачимо на відео? Четверо депутатів і громадський активіст прийшли на збори організації. Депутати прийшли і хотіли бути присутніми на засіданні. Їх не пускають, силою не дають пройти. С.Максимчук показує депутатське посвідчення міської ради та хоче пройти до приміщення фонду, де має пройти засідання. За ним інші. Починається штовханина.
Так звані «бійці самооборони» штовхають С.Максимчука так, що він падає. Його намагаються підтримати А.Ткачук і О.Тарковський (відео можна побачити за посиланням https://www.youtube.com/watch?
v=xYj4SMPCcKs. «Бійці самооборони» зумисно пошкоджують відеокамеру О.Нечитайла. Ці події Людмила Комиш висвітлює так: «Першим у бій пішов «комісар» Максимчук. І на кого? На учасника АТО…». Далі ви пишете, що закони України, статут організації забороняють депутатам відвідувати без дозволу подібні заходи. Так от, пані директорко, якщо в статуті вашої організації є така заборона, то це суперечить законодавству України. Думаю, що про статут ви теж брешете. І ще один факт, саме депутат О. Нечитайло викликав поліцію, а не ви, так що не лукавте! Щодо А.Григоращенка, який застосував газовий балончик. Його викликали на «розмову» одного двоє братів-самооборонівців, міцних молодиків, по статурі значно масивніших за Анатолія. На погрозу братів «гасити» він «відповів» – загасив агресію. До речі, пані Комиш, Анатолій Григоращенко ніякий не охоронець, на збори прийшов сам, а не когось супроводжувати.
Хотілось би, щоб учасники російсько-української війни розібрались, хто є хто. Ще одна неправда – поліція нікого і нікуди не забирала. Це легко перевірити. Але навіщо ж бреше Л.Комиш? Прийшли депутати на засідання вашої організації, а ви їх не допустили, застосувавши силу. Ви ж пишете, що ви відкрита організація. І по закону ви маєте бути такою, адже збираєте в людей гроші, і немалі, та матеріальні цінності. Відкритість та прозорість вашої діяльності має бути абсолютною, бо якщо ви щось приховуєте, значить є зловживання. Сподіваюсь, ви усвідомлюєте, що порушили закони України щодо відкритості і прозорості фонду, влаштували бійку та ще й оббрехали нас у газеті. Закономірне запитання – чи можна довіряти такому фонду і такій організації? Чому не можна ознайомитись із вашою діяльністю? Не знайшли ми звітів про вашу роботу та розмір фонду ні в пресі, ні в Інтернеті, ні повідомлень, що колись ці звіти відбувались. Що за дурня, яким чином присутність на зібранні депутатів могла перешкодити діяльності організації? І не дивуйтесь, Людмило, як таких людей обрали депутатами, в даному випадку ми виконували доручення виборців. Бо дуже багато запитань до вас у громадськості.
Хоча, якщо людина, яка є директором благодійного фонду, відверто бреше, та й ще знаємо, на чиє замовлення, то… Отже, чи можна довіряти кошти такій директорці та такій організації?
Депутати Бершадської міськради С.Максимчук, О.Тарковський, О.Нечитайло, А.Ткачук.
Від редакції. Ми б хотіли знати думку з приводу цієї ситуації і учасників АТО, які згадуються у листі Л.Комиш.
