Гартований долею

  • Подобається0Не подобається
  • 25 Вересня 2011, 23:26

На знімку: Петро Іванович Бас

Вулиці Ювілейна, Суворова, Вишнева. Про такі у райцентрі не всі навіть можуть знати. Ті ж, хто мешкає за такими адресами, називають їх, і, мабуть, так буде завжди, хуторами – Жорняки, Ворони, Цимбали. Їх ніби й глибинкою не назвеш, бо відносяться до Бершаді, зате розміщені дещо відірвано від установ і «благ» цивілізації. Хоч їх жителів вже поіменно можна перерахувати, а коли будувалася остання хата ніхто з них вже й не пам’ятає. І серед них є люди з непростими долями.

На цей раз розповідь буде про одного з найстарших жителів вулиці Ювілейної Петра Івановича Баса.

Щоправда, і він не місцевий, переїхав сюди у 1950 році, як оженився. Дома, у Війтівці, були ще сестра і брат, тож комусь рано чи пізно треба було шукати, як він висловлюється, своє гніздо. Якби знав, каже, яка його там чекає доля, мабуть, обминув би ці місця десятою дорогою. Коли через чотири роки не стало дружини, залишився з двома донечками, одній з яких був річок, а іншій не виповнилось ще й двох.

Та через два роки відважилася стати їм матір’ю, а йому дружиною, на десять років молодша від нього дівчина Фросина. Таке, розмірковував вголос Петро Іванович, могло статися хіба в ті ще роки, бо теперішня молодь, здається, не здатна на таке милосердя.

А так, як діло було молоде, не забарилися ще й троє синів – Микола, Василь і Володимир.

Життя склалося якось так, згадував Петро Іванович, що я виїхав з Чапаєвки, а сини навпаки – в Чапаєвку. Так називалася тоді Війтівка (П. К.).

Оженили з дружиною всіх трьох. Подружили і дівчат, але вже у Велику Киріївку. Навіть жили недалеко одна від одної. Жаль лише, що старша Ніна померла від долі недоброї.

Але все це відбувалося вже у післявоєнні роки. На фронт же він потрапив у 1944 році, коли йому не виповнилося ще й дев’ятнадцять і того ж року був важко поранений. Про бій під Яссами ще і по сьогодні нагадують йому численні осколки в обох ногах, які проносив все життя.

Де тільки тоді не лікувався, але тільки-но зіп’явся на ноги – знову направили у війська.

Спочатку в Румунію, далі в Чехословаччину.

Пригадав ветеран, як, перетягнувши трос з одного берега на інший, у березні 1945 року вони форсували одну з річок. Міномет вагою більше 21 кілограма, шинеля, речовий мішок – з таким спорядженням дуже легко було піти на дно. Ледве повзли один за одним, тримаючись за рятівний трос. Коли вже мав торкнутися берега, попереду вибухнув снаряд, трос перебило і всі низкою, хто тримався за нього, так і попливли за течією. Врятувалися тоді тільки ті, хто вмів плавати.

Наприкінці березня видали зброю і знову в атаку, і знову було поранення, госпіталь.

Далі знову служба, додому повернувся аж в 1949 році.

Хоч і не радий вже був отими Жорняками, виживали сім’єю тільки за рахунок того, що мав золоті руки, добре знався у будівництві. Ярмо для волів, яке змайстрував, зберігає, як реліквію, ще і по сьогодні. Був також бригадиром, вів облік, брався за кожну справу, яку довіряли, і все йому вдавалося.

Нелегко було, звичайно, ставити на ноги п’ятеро дітей, згадував Петро Іванович, які з’являлися на світ мало не одне за одним. Чого тільки варто було справити сім весіль!

Але ж дітей було лише п’ятеро, обережно спробував заперечити. А проводи в армію, хіба це не те саме весілля, знайшовся він на те. Як змайстрував шалаш на подвір’ї, то так його і не розбирав.

Старший із синів тепер будівельник, середній пробує себе у бізнесі, менший трудиться в райавтодорі. Дочка вже пенсіонерка. А онуків, разом з правнуками, нарахували аж вісімнадцять. Жаль тільки, що три роки тому ветеран знову залишився самотнім. Дякує долі хоч за те, що діти допомагають, зокрема, дочка постійно навідується до батька.

Одним словом, неспокійної вдачі був ветеран, таким залишається і донині. Чого тільки варто йому було власноруч викопати колодязь на подвір’ї, вісім метрів у якому з тринадцяти долав у камені з молотком і зубилом в руках.

Допомагали тільки дружина і її сестра. Сам будував хату, у якій нині доживає віка. А скільки допоміг дітям – того вже і не рахує. Він завжди намагався робити добро людям, хоч знаходилися серед них і заздрісники. Щоб виростити дітей, змушений був після поранень, які переніс, ще й додатково підробляти.

Тривалий час після війни йому навіть інвалідність не призначали. Аж коли вже і його дружина, як і він тепер, стала інвалідом першої групи, держава таки підтримала подружжя, виділивши автомобіль.

У війну врятував двох командирів, за що був удостоєний ордена Слави. Нагороджений також медаллю «За бойові заслуги». Орден знайшов його аж у мирний час, коли вже жив на Жорняках.

Здавалося б, жив би спокійно, даючи собі раду. Але непокоїли його завжди і громадські проблеми. До кого, наприклад, тільки не звертався, щоб у них побудували міст. Довелося навіть потурбувати тих командирів, яких врятував у війну. І.К. Хоменко, колишній командир роти, займав тоді високу посаду у міліції у Вінниці, а командир взводу І.І. Овсієнко – при одному з міністерств, от і посприяли вони, за його словами, будівництву.

Найбільше ж, дивувався Петро Іванович, як це його знайшли тепер журналісти районки. Адже Жорняки на сьогодні, за його словами, як кацапська кишеня (це елемент національного одягу), ще ніхто і ніде про нього не згадував.

З усього було видно, що дає собі раду ветеран і донині. Має гарне подвір’я, а стіни його оселі взагалі ніби фотогалерея, і на отих фото все його життя – діти, онуки.

Привітний погляд очей, лагідна мова – це теж, мабуть, те, що додає таким людям віку. Хоч сам скаржиться, що останнім часом добряче таки підводить його здоров’я. На День Перемоги навіть зібрав дітей, онуків, кого зміг із друзів і сфотографувався з усіма на згадку. Нехай, каже, залишиться на пам’ять оте фото.

Тож нехай і дана публікація нагадає всім про його життєву долю. Адже про таких людей ми не маємо права забувати.

Павло КУШПЕЛА.


Дивіться також в розділі  Персоналії
» 16.06.2018 Людмила Володимирівна Колесник – лікар загальної практики – сімейної медицини Бершадської амбулаторії ЗПСМ. Працює на цій відповідальній посаді з 2008 року.
» 16.06.2018 Досвідчений лікар і мудрий колега Оксана Богданівна Шелест народилася та виросла у родині медиків, тому і не дивно, що і професію обрала відповідну.
» 08.04.2018 Марко Іванович Грищук народився у квітні 1943 року в П’ятківці, в сім’ї хліборобів. Коли йому було півтора року, батько пішов на війну, і вихованням сина займалася мати.
» 07.04.2018 Наполегливий, працьовитий, відповідальний, організований – цими та багатьма іншими позитивними якостями володіє добрий господар, люблячий чоловік і батько, надійний товариш і побратим Ярослав Антонович Фурик. Народився чоловік у квітня 1963 року...
» 25.03.2018 Головне – здоров’я людей
» 25.03.2018 Нелегка йому випала доля…
» 17.03.2018 У праці життя і краса
» 17.03.2018 Добра, ніжна, неповторна
» 08.03.2018 Зелені гектари Анатолія Гуза
» 08.03.2018 Ветеран, працелюб, порадник
Всі статті розділу Персоналії »
Цікаві фото
10 фото   
<b>На городі</b><br />
3 фото   
<b>Служба в зоні небезпеки: вінницькі міліціонери на Сході відновлюють правопорядок, затримують сепаратистів та кримінальних елементів.</b><br />Звільнені від терористів міста на Сході України продовжують залишатися «гарячими точками». Через цю територію...
18 фото   
<b>Александров Єфім Борисович</b><br />Александров (Зіцерман) Ефіміан Борисович&nbsp;народився 13 травня 1960 року в місті Підволочиськ Тернопольськой...
4 фото   
<b>День соборності - 2011</b><br />День соборності України - свято незвичне. Тому святкують його, як кожен розуміє.
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Серединка
Снігур Іван Іванович (1911) 1911 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 24.02.43.

З історії Бершаді
Характерною є історія заводу металовиробів, у якій немов відбито шлях розвитку економіки міста. Перед революцією в заштатному містечку існувало понад двісті дрібних майстерень, продукція яких реалізовувалась через подібні ж дрібні крамнички. В радянський час ремісники об'єдналися в артілі, які в роки семирічки переросли в сучасний завод металовиробів. У 1971 році асортимент підприємства... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Гартований долею - Бершадь в персоналіях - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення