На знімку: родина Лавренюків.
Втім, досить із визначеннями. Згадане я знайшов, аби підійти до розповіді про неординарного учителя фізики та астрономії – Олександра Миколайовича Лавренюка з Бершадської загальноосвітньої школи № 1. І наведені вище слова підтверджують, що його предмет – якщо не найголовніший, то один із найбільш важливих і в школі, і в житті. Саме з таких позицій підходить до свого фаху вчитель.
Олександр Миколайович належить до тих, кого можна назвати педагогом Божою милістю. Біографія його проста.
Хоч народився на Буковині, та в силу різних обставин рідним вважає наше місто, де провів дитинство, тут же закінчив першу міську школу. Ще в школі полюбив фізику – вважав, що це предмет, найбільш наближений до життя. Тож легко вступив до тоді ще Вінницького державного педагогічного інституту на відповідний факультет, де, крім фізики, студіював ще й астрономію.
Коли ж одержав диплом, повернувся в рідний район, де довелося попрацювати в різних школах – Баланівській, Флоринській, Маньківській… Деякий час завідував фільмотекою, працював інспектором райвно. Так набував досвіду фахового і методичного. Вже чимало років Олександр Миколайович трудиться у міській школі № 1. Крім викладання своїх улюблених предметів, має ще й класне керівництво у 8-Б, веде їх з п’ятого класу.
До речі, при викладанні фізики учитель прагне наблизити предмет до життя. Разом з дітьми працюють над темою «Фізика в нашій школі».
Діти наочно переконуються, як фізичні закони діють на практиці. Як використовуються вода, електроенергія, як впливають на людину комп’ютери.
Цікаво простежити, яка середня вага портфеликів та сумок, скільки дітей ходять в окулярах, як діє сила тертя і т.д.
Найголовніше у роботі вчителя – органічно поєднувати виховний і навчальні моменти.
Олександр Миколайович вміє зацікавити дітей. Тож зрозуміло, що його вихованці відзначаються глибокими знаннями, не раз перемагали і ставали призерами предметних олімпіад різних рівнів.
Для сім’ї Лавренюків свято працівників освіти не просто професійне, у них воно родинне. Адже дружина Олександра Миколайовича Галина Михайлівна – учителька молодших класів у міській школі №3, а син Андрій – викладач у дитячій музичній школі. До речі, він є також акомпаніатором хору ветеранів, славнозвісного Ольгопільського хору.
Лише інший син – Сергій – після закінчення технічного університету працює за фахом в одній із вінницьких фірм.
Директор школи Григорій Погончик відзначає не просто високу професійність Олександра Миколайовича, а й уміння знаходити спільну мову з дітьми, батьками, толерантність і відповідальність вчителя.
Діти його люблять. Адже він не просто знаючий, а й справедливий педагог. Це не кожному дано.
Додам ще одну характерну рису учителя вищої категорії Олександра Лавренюка. Він людина скромна, і коли дізнався, що про нього мають щось писати, всіляко хотів уникнути цього. Для нього на першому місці – інтереси справи. Саме тому заслужив визнання дітей, батьків, колег. І це є найвищою нагородою.
Федір ШЕВЧУК
