– Не жалкуєте? – запитую жінку.
– Ні, що Ви! – відповідає з усмішкою і впевнено додає: – Як працювала в школі, то часто ловила себе на думці: як би поміняти зачіски дівчатам-ученицям.
А на перервах часто це робила. Батьки задоволені були… Тоді-то й вирішила: навчати є кому, а от зачіски робити – не густо. Мала на увазі – красиві, ті, що личать тільки певним людям. І через мить додає: «Зараз їх багато, до певної церемонії, події, з урахуванням індивідуальності».
У трудовій книжці педагогічного стажу – 9 років, а перукаря, косметолога – менше. Але якщо поставити на терези, то перемагає друга спеціальність.
Значить, правильний вибір, переконуюсь я. А на підтвердження своєї думки Тетяна Юріївна демонструє грамоти, подяки, які отримала в конкурсах, змаганнях. Вона по натурі легка на підйом, бере участь у семінарах Одеси, Львова, Вінниці. Горда з того, що працювала певний період у Львові стилістом телебачення, мала можливість готовити до ефіру Сергія Тігіпка, Олександра Мороза, Олександра Пономарьова. Має фото з тих щасливих моментів.
Звідки в Тетяни Юріївни потяг до краси? Хто віда? Генетично закладено чи природою? Але факт є факт. А це вже багато вартує.
… Батьки дивувались, коли мала Тетяна годинами розчісувала, а згодом і підстригала своїх перших клієнток-ляльок.
А вже через мить хотіла, щоб вони були з косами… В хід йшли різні сорти клеїв: ПВА, силікатний, «Момент». Були і розпач, і радість у малої. З цим і росла. Галина Вікторівна і Юрій Тимофійович списували захоплення дівчинки на ляльковий період, який буває у дівчаток. Так ні ж! Проросло, сформувалося і визріло. Так буває.
Мати – працівник торгівлі, батько за дипломом – конферансьє (естрадно-циркове училище за плечима), а донька – перукар. Але вживаються, розуміють один одного, підтримують, бо інакше не можуть, не вміють.
… Тетяна Юріївна з повагою ставиться до благодійних акцій: працівники перукарні підстригають учнів Джулинської та Ободівської шкіл-інтернатів, за проханням й зачіски роблять. Пільгами користуються ветерани війни, бо вміють тут і «під польку», і «бокс», як у молодості. Тоді й переповідають різні історії, пускаються в мандри молодості.
Поважають Тетяну Юріївну за те, що вона вміє їх слухати, розуміє. Та не тільки відкривають душу ветерани, а й юні учениці. Їх у неї по 2-3 здобувають фах, а згодом диплом отримують, що свідчить за курс навчання. Ділиться секретами майстерності, опановує з ними чародійне плетіння коси, манікюру, педикюру і навчає людяності, бо це в житті головне, як відзначає жінка. А дівчатка її потай називають мамочкою, вона ж для них все: і порадниця, і подружка.
Наталія Тимошенко, випускниця школи №2, додає: «Рідненька, рідненька…» Щоб працювати перукарем, косметологом, візажистом – необхідно, як і педагогу, відчувати, розуміти людину. Та ще й коли відвідувачки другокласниця, п’ятикласниця … Тетяна Юріївна світліє, усміхається й приязно пропонує спочатку переглянути дитячі журнали, а згодом приступає до роботи.
І коли мала цінителька краси відсунула журнал і мовила: – Ви свій малюнок… На Ваш смак…. Довіряю… То вже нагорода, будь-яка грамота і похвала не замінять довіри.
На мій німий подив жінка відповіла: – Так, малеча теж цінить красу. Регулярно приходять, мами контролюють цей процес.
А якщо й так, то світ не збідніє, а краса, як сказав митець, врятує світ. Це ж істина… … Її перукарня має назву «Джерело», в цьому є щось символічне. З джерела починається повноводдя…
Світлана КОВАЛЬСЬКА, член Національної спілки журналістів України, вчителька
