Із першої сотні самооборони

  • Подобається0Не подобається
  • 6 Листопада 2014, 17:07

Учасники майданів. Хто вони? Чим керувалися і керуються, що спонукає їх у важкі моменти становлення нашої держави бути попереду інших?

Щоб знайти відповіді на ці запитання, кореспондент газети Павло Кушпела спілкувався нещодавно з одним із найактивніших майданівців нашого району Валерієм Купріяновичем Андрусиком. Розповідь про нього і пропонуємо увазі читачів.

Він – корінний сумівчанин. Хоч живе у самому центрі села, нічим особливим з-поміж інших односельчан, мабуть, не відрізняється. Ларису Григорівну, яка стала його дружиною, «привіз» у Сумівку, коли працював шофером. Так з 1974 року і живуть у парі.

Про те, що Андрусик вдома, односельчани іноді могли орієнтуватися по гудінню стругального верстата на його обійсті. А ще зверталися до нього тоді, коли комусь щось потрібно було побудувати.

Коли Ларисі Григорівні у свій час запропонували посаду головного зоотехніка в одному з господарств на Черкащині, переїхали туди сім’єю.

Там і він «виріс» з водія до завідуючого гаражем. А коли знову повернулися у село, робота обом знайшлася теж. Він працював інженером, оператором насосних станцій, вона – головою ревізкомісії господарства.

Так би, мабуть, і минали будні, якби не сумнозвісні події на київському майдані.

А повела на Майдан, ділився спогадами Валерій Купріянович, неправда і навіть злоба. Надивився по телебаченню, як там молодих людей б’ють, і ніщо вже не могло втримати вдома. Тим більше, що і до цього вже їздив у Київ, коли проводилася акція «Україна без Кучми». Тоді спецзагони також вночі «викидали» їх із наметів.

Поїду, вирішив, може, хоч чимось хлопцям допоможу.

Бо й у мене є двоє дітей – одна дочка нині лікар в Одесі, інша – медсестра.

Був зарахований у першу сотню самооборони – це на Грушевського, неподалік Мосту закоханих. А загалом на Майдані був не день і не два. Спасибі хоч дружина, коли виїжджав з дому, не перечила.

Разом з усіма охороняв барикади. Як треба було, підносив пляшки, бруківку.

– В останню ніч, коли цей «звір» почав з усієї сили на нас тиснути, – розповідав він,– ледве серце не зупинилося.

Спасибі лише Жені, який був ведучим (за це його називали майданівським Левітаном), що заспокоював. «Якщо, хлопці, ми цю ніч не вистоїмо, – безперестанку повторював він, – то до завтра «роздеруть» нас усіх».

І хоч майданівців тоді підтиснули до самої сцени, і тільки шинами вони рятувалися, щоб їх не захопили, все ж вистояли.

Додому, звичайно, навідувався. На Майдані ж доводилося і у будинку профспілок чергувати, і дрова рубати. Наприкінці зривав бруківку, бо молодші за віком застерігали: куди тобі, діду, на барикади.

– Коли стріляли, врятував тільки ранок. На Майдан масово почали прибувати кияни, і ті, що так тиснули на нас, нарешті змушені були відступити, а хлопці ще й заходилися гнати їх геть, – згадував Валерій Купріянович. – Саме тоді вирішувалася доля і майданівців, і кожного українця.

Немаловажно і те, як кияни взагалі сприймали ті події.

Він розповідав, як спочатку разом з іншими ночував на квартирі, організованій волонтерами. Причому, робилося це безплатно. У багатьох, в тому числі й у нього, навіть не було грошей. Але дуже гарно складалися між усіма взаємовідносини. Всі були доброзичливими, веселими. Волонтери непогано годували.

Коли порвалися біля отієї бруківки черевики – видали інші, прогоріла на барикадах куртка – теж дали іншу. Ніхто ні з чим не рахувався, все матеріальне відійшло на інший план.

Власниця досить великої квартири, в якої ночував, щодня носила на Майдан як не тисячу гривень, то ліки, продукти харчування. Її покійний чоловік був консулом Швейцарії і вона отримувала за нього по кілька тисяч евро щомісяця.

Не витримали і запитали тоді, що її спонукало на таку доброчинність? Вона відповіла, що за дітей, які навчаються, плату з неї беруть сповна, як і за зруйновані дороги, бо має автомобіль. За квартиру податок з неї вимагали теж, хоч вона не розуміла за що, адже купила її за власні кошти. Наводила й інші приклади. То ж що це за влада така проклятюща, запитувала вона. От і виступала проти.

Втрьох тоді були у неї на квартирі, і всі переконалися, що не тільки в селах, а і у Києві, де рівень життя дещо вищий, не перевелися ще і, мабуть, ніколи не переведуться справжні патріоти.

Кількома газетними рядками не можна, звичайно, розповісти про Валерія Купріяновича все. Після школи нав - чався у ПТУ будівельній справі. Водієм став, коли закінчив курси.

Із Сумівки ніхто більше не поїхав тоді на Майдан. Якось навіть запитав сільського голову, що він особисто зробив для Майдану. Щоправда, той уже збирав майданівцям допомогу.

Про те, що сам був учасником тих подій, розповідав неохоче. Загострене відчуття справедливості, вважає він, притаїлося у кожному з нас.

От тільки в одних воно на самій поверхні, а в інших – десь на дні їхньої душі. Поїхав би, каже, ще і на Схід, щоб допомогти хлопцям в АТО, та тільки хвороба не відпускає. І дружина вже нещодавно відсвяткувала славний ювілей. Город і то вже обробляти важко.

На запитання, що буде далі, він відповів: українці ніколи не будуть жити так, як європейці. А якщо і будуть, то європейці житимуть уже так, ніби в раю. Живемо ж ми нині не так, як хотілося б, тільки тому, що населення у нас відсотків на сімдесят абсолютно байдуже до всього, що відбувається. Навіть на схід села не завжди можуть зібратися.

Щодо життєвої позиції Андрусика, то вона не залишається непоміченою – має подяки за допомогу від сільської ради, однієї із політичних партій.

Діти щодо позиції батька ніколи не стають на заваді. Він же не перестає їм пояснювати, що відстоює, насамперед, не свої, а їхні інтереси.


Дивіться також в розділі  Персоналії
» 16.06.2018 Людмила Володимирівна Колесник – лікар загальної практики – сімейної медицини Бершадської амбулаторії ЗПСМ. Працює на цій відповідальній посаді з 2008 року.
» 16.06.2018 Досвідчений лікар і мудрий колега Оксана Богданівна Шелест народилася та виросла у родині медиків, тому і не дивно, що і професію обрала відповідну.
» 08.04.2018 Марко Іванович Грищук народився у квітні 1943 року в П’ятківці, в сім’ї хліборобів. Коли йому було півтора року, батько пішов на війну, і вихованням сина займалася мати.
» 07.04.2018 Наполегливий, працьовитий, відповідальний, організований – цими та багатьма іншими позитивними якостями володіє добрий господар, люблячий чоловік і батько, надійний товариш і побратим Ярослав Антонович Фурик. Народився чоловік у квітня 1963 року...
» 25.03.2018 Головне – здоров’я людей
» 25.03.2018 Нелегка йому випала доля…
» 17.03.2018 У праці життя і краса
» 17.03.2018 Добра, ніжна, неповторна
» 08.03.2018 Зелені гектари Анатолія Гуза
» 08.03.2018 Ветеран, працелюб, порадник
Всі статті розділу Персоналії »
Цікаві фото
10 фото   
<b>На городі</b><br />
3 фото   
<b>Служба в зоні небезпеки: вінницькі міліціонери на Сході відновлюють правопорядок, затримують сепаратистів та кримінальних елементів.</b><br />Звільнені від терористів міста на Сході України продовжують залишатися «гарячими точками». Через цю територію...
18 фото   
<b>Александров Єфім Борисович</b><br />Александров (Зіцерман) Ефіміан Борисович&nbsp;народився 13 травня 1960 року в місті Підволочиськ Тернопольськой...
4 фото   
<b>День соборності - 2011</b><br />День соборності України - свято незвичне. Тому святкують його, як кожен розуміє.
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Серединка
Снігур Іван Іванович (1911) 1911 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 24.02.43.

З історії Бершаді
Активно діяли й молодіжні підпільні групи. Ватажок однієї з комсомольсько-молодіжних груп Борис Нижник (підпільна кличка Роман Бурий) разом з товаришами здійснив кілька нападів на румунських жандармів. Підпільники знищили ворогів та забрали їх зброю. Гестапівці натрапили на слід групи. Вже отримавши смертний вирок, вихованець ленінського комсомолу в листах до рідних жалкував, що не зможе далі... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Із першої сотні самооборони - Бершадь в персоналіях - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення