Ще більше ускладнилася ситуація, коли через місяці перепідготовки потрапив у район бойових дій на Сході нашої держави. Щоб зайвий раз не хвилювати дружину і дочку-студентку, те, що перебуває у Луганській області, тримав у глибокій таємниці.
Натомість розповідав, що перебуває на кордоні з Харківською областю і що все у них на службі нормально. Аж поки дружина одного із його друзів не видала таємницю, де він.
Там, на блокпосту у напрямку російського кордону, могло б дати збій від такого перевантаження серце не тільки у нього. Але на цей раз все обійшлося порівняно добре, хоч три місяці і один день перебування в зоні АТО, безпосередня участь у подіях, які там відбувалися, закарбуються у його пам'яті навічно.
Ще коли був молодим і призвали на дійсну військову службу, призначили його командиром відділення по ремонту автогусеничної техніки. Орієнтуючись на цю спеціальність, могли призвати його у Збройні Сили і цього разу.
Те, що його КамАЗ з електромереж, на якому працював, залишив там, не шкодує.
Три таких машини вже згоріли, тож друзі по зброї змушені були пересісти на його.
Розповідав він про все це настільки спокійно, ніби нічого надзвичайного там не відбувалось. А щодо підтримки, то найперше Віктор Іванович вдячний за неї волонтерам. Бо на війні, як на війні, – доводилося по-різному.
Але поскільки його друзі були в основному з Чернігівщини, тамтешні волонтери забезпечували бійців абсолютно всім. Бершадські теж дуже добре допомагають, розповідав він, але до їхнього блокпоста вони не доїжджали, бо з наших країв там було тільки двоє. Та і чи варто було ризикувати, добираючись у настільки гарячу точку?
А ще Віктор Іванович просив висловити подяку за моральну і матеріальну підтримку колегам по роботі у Бершадських електромережах, а також відомому у нашому районі підприємцю Олегу Олександровичу Комаріді та його дружині Софії Іванівні, які підтримували і підтримують бійців у АТО, міській раді і особисто міському голові Михайлу Івановичу Кольченку.
Дякував також сусідам із вулиць Ворошилова та Богуна.
Щире спасибі просив передати Петру Марковичу Ботюку, Володимиру Анатолійовичу Головку, Василю Петровичу Мельнику, Анатолію Васильовичу Пастуху, Анатолію Олексійовичу Івасику та іншим, які з радістю зустрічали його, коли він навідувався у відпустку.
З електромереж у зоні АТО побував поки що тільки він один, але впевнений: як тільки буде у тому потреба, його місце там займуть інші, не вагаючись.
А щодо території України, то вона, переконаний, була і буде наша. Хлопці на Сході абсолютно всі налаштовані тільки на перемогу. А поки буде така впевненість, поки існуватиме така дружба (останні події ще більше здружили українців) – нас взагалі ніхто не переможе.
