Fridge magnet wooden gears

А весілля було золоте

  • Подобається0Не подобається
  • 10 Грудня 2016, 09:00

Щасливе подружжя Ціпенків – Микола Степанович і Надія Григорівна з онуком Тарасом Григоровичем Шевченком. Фото Віталія ХРАНОВСЬКОГО.

Востанній день другої десятиденки листопада, як і наступного дня, на вулиці Привокзальній в Усті було справжнє свято, причому з переліку тих, які бувають у селах не часто. Далеко не кожній із подружніх пар, як от Миколі і Надії Ціпенкам, щастить відзначити золоте весілля. Із чотирьох пар молодожонів, які побралися у цьому селі 20 листопада п’ятдесят років тому, збереглися тільки дві.

На весіллі було майже все так само, як півстоліття тому: оркестр духових інструментів, коровай, пришивали букети тепер вже із неабияким досвідом нареченому і його старшому дружбі. Наречена, як і колись, була у вінку. Цікаво, що старший дружба Петро Шмаюк, який сидів за столом поряд із нареченим, був той самий, що і п’ятдесят років тому. Шкода лише, що тодішня старша дружка з поважних причин не змогла прийти на весілля. Її обов’язки виконувала сусідка Ціпенків Валентина Нижник.

 

На золотому весіллі, як і тоді, коли подружжя вперше ставало на весільний рушник, і дорогу, за давнім звичаєм, переливали водою, і до меморіалу полеглим односельчанам ходили, щоб вклонитися та покласти квіти. Наречені, їхні діти та онуки були одягнені в українські вишиванки.

Кажуть, ще треба заслужити у Бога, щоб діти організували батькам таке свято, дочекалися від них шани. А у Ціпенків організували його саме вони – дочка Інна і син Юрій, в яких давно власні сім’ї. Зокрема Інна, організовуючи весілля, продумала усе.

Були тамада з райцентру, відео- та фотозйомки. Лише на зміну духовому оркестру запросили естраду.

Вітання, жарти, подарунки.

Цікаво, що ноутбук нареченим подарував не хтось інший, як Тарас Григорович Шевченко. І це зовсім не жарт.

Тарасом назвала свого сина дочка Інна, а прізвище та по батькові співпало. Чи могло бути щось дорожчим для дідуся та бабусі, ніж цей подарунок від такого онука? Залишилося тільки допомогти їм освоїти дивотехніку.

«У кого це може бути весілля?», – дивувалися тоді на більш віддалених від центру вулицях. Зате після, чимало хто зауважував, що Надія Григорівна, якій пощастило дочекатися такого золотого дня, за три з половиною десятиліття роботи на свинофермі свинаркою наробилася. Та і Микола Степанович не залишався без діла. Ще будучи неповнолітнім, випробовував свої сили на різних роботах у великокиріївському колгоспі. А коли з мамою купили хату в Усті, працював причіплювачем у тракторній бригаді. Тодішній голова правління устянського колгоспу Євген Уманський, дбаючи про кадри для села, направив його на курси трактористів. Закінчивши їх, змушений був закріплювати набуті знання на практиці.

Але в Усті Миколу Ціпенка більше знають як екскаваторника. Цією професією він оволодів під час служби в армії. Якщо у свій час і залишив колгосп, подавшись на відхідництво, то, напевно, на те тоді могла бути поважна причина. Так чинило багато його односельчан. Врешті-решт невипадково пішла у небуття колгоспна система. А коли почав отримувати на якусь копійку більше, як колись у колгоспі, то, працюючи на екскаваторі, напевно, відробляв свою заробітну плату. Одним словом, не ходив у білих, як кажуть, рукавичках, щоб йому можна було позаздрити, роками вантажив як не каміння у гранкар’єрі, з якого, напевно, велося будівництво в Усті, то пісок та інші матеріали на будівництво ширококолійної залізниці з Гайворона на Вінницю. Не кожний на його місці витримав би у літню спеку на екскаваторі у кар’єрі чи посеред долинів і боліт. В Усті нове русло річки, у центральній частині села, прокладав саме він. Можливо і шукав більш оплачувану роботу, що могло подобатися не всім, але мав на те повне право. Як тільки виростали їхні діти, коли у багатьох випадках ні ранками, ні вечорами, ні у вихідні дні дома не було ні батька, ні матері?

Траплялося, коли був без роботи, знаходив її удома. Так на їхньому подвір’ї з’явилася тепличка, жаль тільки, що не довів чомусь задумане тоді до кінця, то маятникова пила, якою різав дрова. Як тільки стало можливим, організував фермерське господарство.

Його ж дружина, навіть маючи вже власне поле, все ще не могла розпрощатися із свинофермою. Приходила з роботи додому і йшла на своє поле чистити буряки.

Розповідають, що на золоте весілля до них, окрім дітей та онуків, а дочекалися вже навіть правнуків, прийшли всі, кого запросили. Для таких, як вони, напевно, не стільки цінними є навіть подарунки, власну старість зуміли забезпечити самі, а ось тепле слово ще і когось із керівників села у такий день не стало б на заваді. Бо ніщо, кажуть, не зігріває на схилі літ, як увага оточуючих.

Петро ЗАХАРЧУК.


  • Населені пункти:
  • Устя
Дивіться також в розділі  Персоналії
» 16.06.2018 Людмила Володимирівна Колесник – лікар загальної практики – сімейної медицини Бершадської амбулаторії ЗПСМ. Працює на цій відповідальній посаді з 2008 року.
» 16.06.2018 Досвідчений лікар і мудрий колега Оксана Богданівна Шелест народилася та виросла у родині медиків, тому і не дивно, що і професію обрала відповідну.
» 08.04.2018 Марко Іванович Грищук народився у квітні 1943 року в П’ятківці, в сім’ї хліборобів. Коли йому було півтора року, батько пішов на війну, і вихованням сина займалася мати.
» 07.04.2018 Наполегливий, працьовитий, відповідальний, організований – цими та багатьма іншими позитивними якостями володіє добрий господар, люблячий чоловік і батько, надійний товариш і побратим Ярослав Антонович Фурик. Народився чоловік у квітня 1963 року...
» 25.03.2018 Головне – здоров’я людей
» 25.03.2018 Нелегка йому випала доля…
» 17.03.2018 У праці життя і краса
» 17.03.2018 Добра, ніжна, неповторна
» 08.03.2018 Зелені гектари Анатолія Гуза
» 08.03.2018 Ветеран, працелюб, порадник
Всі статті розділу Персоналії »
Цікаві фото
21 фото   
<b>Ожеледь. Зима прийшла з сюрпризом</b><br />
2 фото   
<b>Роман Андрущак: «Я відкритий для всіх»</b><br />– Романе Леонідовичу, декому із читачів цікаво більше дізнатися про Вас, чому пішли на службу в систему МВС?
3 фото   
<b>Звітний концерт</b><br />29 квітня о 16 годині у актовій залі Бершадської дитячої музичної школи ім. Р. Скалецького відбувся звітний концерт...
2 фото   
<b>Тирлівка, Кавкули – і про них не забули</b><br />Черговий «День районної ради» її голова М.Г. Бурлака провів у Тирлівській територіальній громаді разом з депутатами...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Берізки-Бершадські
Хоменко Митрофан Федорович (1912) 1912 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.07.44.

З історії Бершаді
Колишнє містечко, в якому переважали дрібні ремісники і селяни, пригноблені нужденністю й позбавлені людських прав, перетворилося в сучасне соціалістичне місто з суцільною письменністю. Про здоров'я трудящих піклуються понад 50 лікарів, які працюють у 2 лікарнях, а також медпрацівники інших медичних закладів. Діти шкільного віку навчаються в 2 середніх школах, восьмирічці та в школі-інтернаті.... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

А весілля було золоте - Бершадь в персоналіях - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники