В'ячеслав Чорновіл-людина, роль якої в новітній історії України належним чином ще не оцінена. Друзі його називали Славком. Співробітники - В'ячеславом Максимовичем. Михайло Хейфец, який з ним перебував у таборі суворого режиму, називав його "зеківським генералом". Інші - лідером. І всі вони мали рацію.
Чорновіл, направду багатогранна людина, багатоаспектна, багатовимірна особистість. Чи не єдиний політик в Україні з правдивою харизмою. Його щиро любили, довіряли, твердо покладалися на нього. Його не любили, ненавиділи, його авторитету боялися, його слова боялися, йому заздрили, його обмовляли, за ним стежили і вистежували, неодноразово кидали за грати. А він, як казковий птах, знову і знову об'являвся, відроджувався, набував нової суспільної якості, ваговитості в очах усього українства. Чорновіл був загальнонаціональним лідером, і в усвідомленні цього факту закладено міну уповільненої дії. Чорновіл напрочуд енергійна людина. Він був настільки динамічним, що внутрішній рух його особистості створював навколо нього сильне магічне поле. Хто потрапляв у його силове поле, той намагався відповідно творити, рухатися в цьому напрямку, в його ритмі. Саме він був засновником видавництва "Час", яке власне було і створено для видання серії "Українська модерна література". Вже видано тридцять томів названої серії.
Чорновіл - освічена людина, з напрочуд тонкою й рухливою уявою, інтуїцією творця. Його "колонки" в газеті "Час/ ТІМЕ", засновником і шеф-редактором якої він був, - це блискучі зразки політичної публіцистики, глибокі, правдиві, як правило, з діагнозом і прогнозом. Він не просто аналізував конкретну ситуацію, а попереджав про небезпеку. Найгірші його прогнози, на жаль, збуваються.
Сьогодні, особливо цікаво читати Славка Чорновола - провидця: тридцять років тому він прозорливо побачив ідеологічне ковзання по слизькому, що є протипоказанням справжньому мистецтву.
Чорновіл - вроджений політик. Серед шістдесятників - унікум. На цьому полі проявилася вся його небуденна натура, вся його потуга непересічної особистості. І людські слабкості. Він не був людинознавцем, був довірливим, надто добрим й терпеливим, що його середовище використовувало у вузько своїй меті. Він терпів нецікавих людей, нездар, пройдисвітів. Вони йому згодом і "віддячили". Кадрові помилки - дорога ціна, яку сплатив Чорновіл. А його сила - в цілковитій, щирій відданості справі, виборюванню незалежності України, справі життя цілої генерації, політичним речником якої провидіння Божим він був. Ще замолоду Славко Чорновіл відмовився від наукової кар'єри, і він міг бути просто блискучим літературознавцем, літературним критиком, а віддав себе повністю найнебезпечній за тих часів формі діяльності - політиці. Починаючи з 1966 року він зазнав судові переслідування, тюрми, табори суворого режиму. Ця надзвичайна ситуація тривала понад 20 (!) років. Треба було мати воляче здоров'я, сталеві дроти замість нервів, аби витримати весь цей пресинг, внутрішньо не зламатися. І він усе витримав. І понад усі ці тортури комуністичної сваволі, і понад тиск розмаїтих провокацій, обмов, заздрість, намагання своїх же побратимів зупинити його стрімку ходу вперед до створення політичної структурованості громадянського суспільства він йшов, не спиняючись. З аморфної організації РУХ, що вже відбулася і ставала дедалі більше охлократичним реліктом, Чорновіл створив динамічну партію, яка в парламенті посідала гідне місце.
…Міна уповільненої дії десь тихенько лежала.
Чорноволові опоненти закидали авторитаризм, вождізм, амбіціозність. Усе це неправда, нагла обмова дрібних (і не дрібних) політиканів.
... Міна уповільненої дії тихенько лежала на своєму місці.
Чорновола не можна було купити. Одного разу замість обіцяного паперу для газети "Час/ТІМЕ" запропонували побудувати Чорноволові … вілу. Двоповерхову! Будуватимуть не абияк - турки чи поляки… Славко наполягав на обіцяному папері. А він тоді жив у тимчасово наданій депутату квартирі. І засмучений прокоментував:
- Немає тижня, щоб хтось не спробував мене купити… Славко був легкою людиною, чарівливо усміхнений, доброзичливий і добротворний. Чорновіл був душею товариства. Він любив при столі жартувати, співати, слухати й розповідати анекдоти, щиро і весело сміятися. Політична діяльність в останні роки геть забирала весь час - він працював і спав шість годин. На відпочинок, дозвілля не залишалося часу.
Чорновіл був прапором національно-демократичних сил, був харизматичним лідером, про що всі (вороги його включно) "довідалися", коли його було вбито - отака собі автокатастрофа. Він був надто небезпечний для режиму, щоб не потрапити в автокатастрофу. Ота міна нарешті вибухнула…
Його ховала вся Україна. Сотні тисяч людей, що йшли в скорботній процесії, нарешті усвідомили: Кого вони втратили, Кого! І хотілося, щоб оте скорботне прощання з В'ячеславом Максимовичем Чорноволом було не лише пам'яттю про видатного політичного діяча, чуйну, часом чарівну людину, але й Школою, історичними Уроками всім національно-демократичним силам, які б за святий обов'язок мали єдину мету - єднатися заради перетворення замшілої олігархічно-провінційної країни в людяну демократичну державу з розвинутим громадянським суспільством. Саме заради такої України жив і горів Чорновіл, і гідним пам'ятником йому має стати Україна майбутнього.
Керівник прес- служби РДА Г. Іванченко
