У голодні 1946-47 роки малий Гришко вже заробляв на прожиття, пасучи вівці та корови. Щодня приносив додому сто грамів хліба, якого так чекали менші братики.
По переселенню сім’я виїхала в Запоріжжя. Згодом повернулися в рідне село. Григорія направили у школу фабрично-заводського навчання на Донбас, яку закінчив майстром-будівельником. У 1950 році повернувся додому, організував будівельну бригаду, силами якої споруджено телятник і чотирьохрядний корівник, сільський будинок культури, проводилися ремонтні роботи в колгоспі.
У 1961 році його призвали до армії. Службу проходив у будівельних військах. Після повернення з армії пішов працювати в рибне господарство інженером-гідротехніком. Згодом прийнятий на роботу у ПМК-2 майстром по будівництву. Григорій Гнатович брав участь у спорудженні дитячих садочків у Баланівці та Бирлівці, Флоринської школи, автовокзалу і котельні автопарку у м. Бершаді, а також нових цехів молочноконсервного комбінату, куди був прийнятий на роботу інженером-будівельником. Активний учасник будівництва свинокомплексу в с. Бирлівці та Джулинського комбікормового заводу.
У сорокарічному віці Г.Г. Макогін закінчив будівельний технікум. Згодом призначений на посаду заступника генерального директора по будівництву на молочноконсервному комбінаті. У 90их – переведений на електротехнічний завод начальником відділу капітального будівництва. Працював на реконструкції пивокомбінату.
У 1998 році вийшов на пенсію, заробивши півстоліття загального стажу. Виростили та виховали з дружиною двох дочок та двох синів. Підростають уже онуки і правнуки.
Григорій Гнатович Макогін пішов із життя 6 квітня 2013 року…
Ми завжди пам’ятаємо його. Збудоване та створене його руками ще багато років буде служити людям.
Оксана МАКОГІН, м. Бершадь.
