На знімку: група ветеранів підприємства, серед яких і голова правління І.І.Андрушко, сфотографувалася на згадку.
І за весь цей період навіть на думку ніколи не спадало, щоб поміняти місце роботи.
Галина Федорівна Гук теж десятиліттями вже у птахівництві, і всі роки ветеринарним лікарем.
Ніхто не скаже, що на птахокомбінаті легше, ніж на інших виробництвах, однак чимало представників трудового колективу тривалий час залишалися відданими йому, не зраджують своєму вибору і донині. Марія Степанівна Дяк, наприклад, яка теж вже десятиліття працює пташницею, згадала, як іноді навіть ночувати на роботі доводилось, бо іншого виходу не було. Зате яким тепер є їхнє підприємство. Навіть деякі із споріднених у свій час змушені були припинити своє існування, вони ж, завдяки такому розумінню і ставленню до роботи, вистояли. Та ще й яких домагаються тепер результатів.
Хіба не міг би, наприклад, Дмитро Іванович Натальчук, як водії з інших господарств, їздити в основному по району, де знайомий кожний поворот і вибоїна, і не знати ніякої мороки. Але ні, він обрав для себе інший шлях, протягом багатьох років, виконуючи завдання підприємства не тільки в Україні, а й в Росії. Відданість же птахокомбінату, за його словами, залежить від конкретної особистості, у даному випадку від нього самого, однак чимало залежить і від керівника підприємсва, атмосфери, мікроклімату у колективі, який він уміє створити. А І.І. Андрушко неперевершений у цій справі. Талант керівника у нього від Бога. Такої ж думки й інші працюючі – В.М. Бурдейний, М.І. Замковий.
По-своєму знаковою датою тридцятиліття підприємства залишається і для заступника голови правління цього підприємства Тетяни Борисівни Натолочної. Адже коли прийшла у даний колектив на роботу, якраз відзначалося перше десятиліття підприємства. Тож он скільки вже і сама пам’ятає з його історії і може розповісти.
Спогадам ветеранів, здавалося, не буде кінця. Часто доводилося їм навіть дуже непросто, проте були в них і миттєвості радості, які теж не забуваються. Хоч ота радість, якщо оцінювати події з висоти тридцятиліття, теж була всякою. Он як раділи колись, згадував дехто, посміхаючись, коли вага бройлерів сягала 1,2 кілограма.
Везли тоді свою продукцію у Вінницю. Тепер вже стало звичним явищем, якщо птиця набирає вагу за 42 дні до 2,5 кілограма. Причому, у колективі вважають, що і в даному випадку використано ще не всі резерви. Колись, наприклад, он як раділи, якщо на виробництво центнера продукції витрачали 2,5-2,7 центнера кормових одиниць кормів. Тепер же цей показник доведено вже до 1,9 центнера. Причому, і в даному випадку є ще резерви економії кормів, і всі їх бачать.
От і нічого дивуватися, коли з початком реформування у сільськогосподарському виробництві, зокрема і в птахівництві, у даній галузі зруйнувалося майже все, а от птахокомбінат «Бершадський» не тільки вистояв, а й додає щороку обертів, виробляючи якісну продукцію, яка користується попитом.
