Fridge magnet wooden gears

… і став директором інституту

  • Подобається0Не подобається
  • 2 Грудня 2012, 14:40

Він народився шістдесят років тому у селі Крушинівці. А три роки тому очолив відомий в усьому світі Всеросійський інститут рослинництва імені М.І. Вавилова в Санкт-Петербурзі.

Нині мало хто знає, що майбутній професор, академік Петровської академії наук і мистецтв, доктор біологічних наук Микола Дзюбенко (на знімку) після закінчення Красносільської середньої школи не пройшов за конкурсом при вступі до Уманського сільськогосподарського інституту. Можливо, це й добре, що тоді, у кінці 60-их, він не став студентом, бо, напевно, його шлях у велику науку не склався б так вдало.

Втім, ця дорога видалася не такою й легкою.

З’явився на світ Миколка у звичайнісінькій сільській сім’ї. Батько, Іван Павлович, був учасником Великої Вітчизняної війни. Перемогу зустрів у Берліні. А потім колишній артилерист все життя трудився у колгоспі. Так само, як і мати, Віра Гордіївна, більша частина життя якої пройшла на бурякових плантаціях маньківського колгоспу (Крушинівка – бригадне село).

Після невдачі в Умані Микола подався на найближче підприємство – Красносільський цукрозавод. А звідти вже його призвали в ряди тодішньої Радянської Армії.

Служив у ракетних військах стратегічного призначення в Білорусії.

Лише після звільнення в запас двадцятирічним юнаком вступив він на агрономічний факультет Української сільгоспакадемії, яку закінчив з відзнакою. А далі його вже чекала кар’єра науковця. Миколу Дзюбенка, як одного з найкращих випускників, залишили на кафедрі селекції і насінництва, де був стажистом-дослідником. Потім доля закинула нашого земляка в місто Челкар Актюбінської області Казахстану, де він спочатку очолив лабораторію кормових культур Приаральської дослідної станції Всесоюзного інституту рослинництва. Молодого вченого помітили, і через деякий час після захисту ним кандидатської дисертації призначили директором станції. Та він не обмежувався лише адміністративними функціями, а продовжував дослідницьку роботу як завідувач лабораторії.

Головними рисами нашого земляка були і залишаються величезна працелюбність, вдумливість, вміння бачити перспективу своїх досліджень.

Саме це і привело його в докторантуру Всесоюзного (нині Всеросійського) інституту рослинництва імені Миколи Вавилова.

Кандидат сільськогосподарських наук став доктором біологічних наук, професором за спеціальністю «Селекція і насінництво».

До речі, довгий час залишався наймолодшим професором у цьому закладі. В інституті він очолив відділ кормових культур, згодом був призначений заступником директора з науки, знову ж таки не полишаючи відділу. Він здійснював наукове та організаційне керівництво роботою по вивченню, поповненню та збереженню у живому вигляді і ефективному використанню світового генофонду культурних рослин і їх диких родичів. З цією метою – збирання генофонду – він їздив в експедиції в США, Канаду, Фінляндію, Казахстан, Україну. Основними об’єктами досліджень Миколи Івановича є люцерна і конопля. Він розробив еколого-біологічні основи створення газонних покрить земельних територій різного призначення. Підготував монографію «Газони в Росії». Став членом вченої ради інституту, кандидатської та докторської дисертаційних рад, редколегії журналу «Растительные ресурсы». Увійшов у секцію кормових культур Російської академії сільськогосподарських наук.

Звичайно, трохи прикро за те, що наш земляк, реалізувавши себе, свою працю вкладає не на благо України. Та разом з тим, ми горді за нашого краянина, який зумів піднятися на таку висоту. Зрештою, результатами його досліджень можуть користуватися не тільки в Росії, а й в усьому світі. Бо ж наука – поняття інтернаціональне.

А в його рідній Крушинівці нинішньої весни, як і в попередні роки, люди висаджуватимуть картоплю, сорт якої не всі можуть назвати. Але всі знають, що це – картопля «від Дзюбенка». Колись він привіз трохи насіння матері, а та вже поділилася з багатьма односельчанами. І родить ця картопля на славу.

У Крушинівській школі є куточок, присвячений Миколі Івановичу.

Люди шанують свого неординарного земляка. А він знаходить можливість, хоч і не так часто, як хотів би, приїздити у це благословенне село над Бугом разом із дружиною Оленою Олександрівною, синами Олексієм та Іваном.

Тут він почувається найкраще, тут відпочиває душею.

Федір ШЕВЧУК


Дивіться також в розділі  Знай наших
» 16.06.2018 14 орденів знайшли своїх героїв. Днями під час чергової поїздки на Схід України до зони проведення Операції об’єднаних сил (ООС) вінницькі та бершадські волонтери доставили на фронт нагороди і гуманітарну допомогу.
» 25.03.2018 У Вінниці пройшли урочистості третього регіонального етапу національного конкурсу «Благодійна Україна», який багато років поспіль проводить Асоціація благодійників України. У рамках заходу «Благодійна Вінниччина-2017» віншували кращих в області...
» 17.03.2018 повернулися благочинний Бершадського району, протоієрей Ростислав Процанін, депутат обласної ради Володимир Зарічанський, Василь Максим’юк та волонтер Аліна Мазур.
» 08.03.2018 Найкраще про підприємство можна дізнатись через людей, які в ньому працюють. На початку весни та напередодні Міжнародного жіночого свята ми знайомимо вас із жінками Вінниччини, які залишилися на малій батьківщині будувати кар’єру та покращувати...
» 13.02.2018 За мужність і відвагу
» 13.02.2018 Від «Надбужанки» – захисникам України
» 20.01.2018 «Кинувшись на рейки, я відштовхнув Віталика, а сам уже відскочити не встиг»
» 06.01.2018 Вітаємо земляка!
» 06.01.2018 Мати - героїня
» 23.09.2017 «Масяня» після весілля знову вирушив на Схід
Всі статті розділу Знай наших »
Цікаві фото
2 фото   
<b>"...Хочеться, щоб добро таки переважало..."</b><br />Літературною конференцією на таку тему в медичному коледжі закінчилася декада української літератури, присвячена...
3 фото   
<b>Як святкувала Бершадщина</b><br />Урочистості з нагоди 24-ої річниці Незалежності України відбулися 24 серпня біля районного будинку культури.
6 фото   
<b>Народні гуляння з нагоди 20-ї річниці незалежності України</b><br />23 серпня&nbsp; о 15 годині&nbsp;&nbsp; з нагоди 20-ї річниці незалежності України&nbsp; на центральній площі міста...
3 фото   
<b>Свіча пам'яті не згасне</b><br />Маловідомою й досі залишається трагічна сторінка історії Голокосту на території Трансністрії – від Дністра до...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Мала Киріївка
Солтановський Герасим Юхимович Українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий.

З історії Бершаді
Краще стали працювати медичні установи. Відбудовано фельдшерські пункти на всіх підприємствах, тубдиспансер, поліклініку, райлікарню на 100 ліжок. Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

… і став директором інституту - Бершадщина - перлина поділля - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники