Працюючи тут на посаді заступника бухгалтера брала активну участь в громадському житті підприємства, а саме в підготовці навчань з цивільної оборони населення. Так, влітку 1985 року проводився обласний огляд в м. Черкасах з практичних навчань по цивільній обороні, в якому наше підприємство увійшло в трійку переможців. Тому, як тільки сталася аварія на Чорнобильській АЕС, нас повідомили про можливе термінове відрядження в зону стихійного лиха. Не дивлячись на те, що мені було тільки 22 роки, я була відряджена для виконання функціональних обов’язків по забезпеченню помивки людей в спеціальний загін цивільної оборони, на посаду дозиметриста. Перебувала там з 7 травня по 12 травня 1986 року в зоні відчуження в с. Бобер Іванківського району Київської області. Місцем базування нашої групи, в кількості 12 чоловік, був піонерський табір.
Поставлені завдання виконували в основному в нічний час, щоб менше було паніки серед місцевого населення.
Згадуючи події 25-річної давнини, завжди в палітрі залишиться гуркіт військової техніки, яка проводила зняття верхнього шару забрудненої землі та поведінку людей, потерпілих від такого страшного лиха. При проходженні контролю СОП (санітарно-обмивочного пункту), потерпілі проходили помивку, де після видавався комплект чистого одягу і взуття для подальшого виїзду з зони забруднення. Брудні речі складали в паперові мішки і викидали в спеціально відведені ями, які знаходилися поблизу лісу. Період перебування для нас був довгим та страшним, адже скрізь бачили людський біль. Ми в той час не розуміли, що сталося насправді, і які в майбутньому будуть наслідки такого страшного лиха на Україні та в цілому світі. Спогади тих важких днів назавжди залишаться в моїй пам’яті.
Ніна ЧЕТВЕРТИНІВСЬКА, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
