Простора сільська бібліотека теж вважається однією з кращих на Вінниччині. У будинку культури – гарний обрядовий зал, чимало кімнат для репетицій, зал для глядачів на 600 місць, просторе фойє, у якому проводяться молодіжні вечори.
Здавалося б, підтримувати відповідний рівень комфорту у ньому тепер набагато легше, ніж було тоді, коли розпочинали з нуля. На жаль, головою райдержадміністрації під час його огляду було зроблено зауваження, що про тепло - збереження у ньому не вдалося як слід подбати.
Дитячий садок, у якому застали 29 вихованців, теж зустрів чистотою, охайністю, а от його вікна, паркан вже потребують ремонту. Мабуть, не обов’язково було чекати, поки одна проблема нашарується на іншу, а вирішувати їх поступово.
Зате Маньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, у якій навчається 108 учнів, постійно і в усьому заслуговує на похвалу. Недаремно вона вважається однією з кращих серед таких у районі і єдиною, де за останніх десять років не зафіксовано жодного правопорушення серед її вихованців.
Біля неї гарно упорядковані навчально-дослідні ділянки.
Продукцію з них використовують, щоб здешевити шкільні обіди. Співпало, що саме того дня тринадцять цьогорічних випускників і стільки ж учнів першого класу були зайняті на посадці плодового саду, тож гості також взяли участь у даній акції.
Про здобутки цієї школи можна було б розповідати багато. Але учасниками даного візиту у Маньківку було наведено порівняння, що така ж школа і у Великій Киріївці, однак ситуація у ній різко протилежна. Все-таки відчутними були на кожному кроці організаторський хист і здібності директора школи Т.О. Петренко, яка на цій посаді з 1980 року.
А от до її газифікації черга ще не дійшла, хоч газопровід поряд. Не вистачає коштів. І вже зовсім не вписується у виховний процес торговельний заклад, який по сусідству з школою. Все є на його фасаді – і реклама пива «Оболонь», і «Чернігівське», і «Львівське», найапетитніших рибок, тільки немає ні розпорядку роботи, ні навіть назви цього закладу, про що теж було зауважено.
Потребує ремонту і Меморіал загиблим воїнам у Великій Вітчизняній війні.
Мало в чому поступається районній і лікарня у Маньківці. Тут все доглянуто і створено гарні умови для медперсоналу і хворих. Нині у її стінах ще й стаціонарне відділення, у якому постійно або тимчасово проживають п’ятнадцятеро підопічних територіального центру соціального обслуговування Бершадського району. До їх послуг і їдальня, і фойє з телевізором та м’яким куточком, є де помитися і попрати білизну. Опалення поки що від лікарні, але про всяк випадок напоготові електроконвектори.
Однак відчувалося знову ж таки недофінансування – директор територіального центру І.М. Забіяка просив голову райдержадміністрації посприяти заміні вікон і дверей.
За наявності коштів могла б бути газифікованою і дана лікарня, адже газопровід вже поблизу її котельні. Та чи не найголовнішою із проблем, на думку досвідченого і авторитетного головного лікаря цієї лікарні, депутата ра йонної ради А.А. Зоріної, є невизначеність, пов’язана із реформуванням у медицині.
У діяльності сільського голови Г.І. Вербецького, яким багато зроблено в інтересах громади, чи не найголовнішою із проблем, після проведеної масштабної газифікації, є ремонт доріг, освітлення вулиць, на що знову ж таки не вистачає коштів. Тож виконкомом та депутатами робиться все можливе, щоб ці проблеми поступово вирішувалися. На відміну від інших сіл зовсім несподіваними виявилися скарги громадян, які прийшли на прийом. Якщо про незавершений ремонт деяких сільських вулиць їх ще можна було зрозуміти, то суперечки навколо меж в інших селах давно вже не звучали так гостро. Мабуть, все-таки є якась конкретна причина, що такі «виплили» тільки у Маньківці. До речі, з Красносілки з цього питання теж прийшла на прийом жінка.
Здивували жителів села Крушинівки і працівники газового господарства, на яких також прийшли скаржитися.
Суть скарги в тому, що уклавши договір на виконання певних робіт на відповідну суму, вони тепер чомусь відмовляються їх продовжити і вимагають доплати. Представнику даної громади було дано роз’яснення, що буде створено комісію, яка і дасть відповіді на цю скаргу після вивчення проблеми.
Побував О.Ф. Снігур і на полях місцевого сільгосппідприємства, де щороку польові роботи ведуться на високому агротехнічному рівні з дотриманням сівозмін і технологій.
Тут організовано триразове харчування працюючих. Тож розмова з механізаторами була довірливою і зацікавленою.
Не можна було не замилуватися, наприклад, сходами цукрових буряків, висіяних сівалкою точного висіву на кінцеву густоту, щоб можна було обійтися без затрат ручної праці при її формуванні.
Директор СТОВ «Лан», депутат обласної ради, С.П. Савченко вважає, що перспектива розвитку буряківництва у районі непогана, та ще й цьогорічна весна досить сприятлива. Але надалі все залежатиме не тільки від буряководів, а ще й від переробників сировини.
У цьому господарстві добре займаються ще й кукурудзою, посіяли горох, вирощуватимуть також сою і гречку. Але, за словами С.П. Савченка, надалі знову ж таки все залежатиме від ставлення держави до проблем села.
Тож підбиваючи підсумки побаченого в цей день, можна стверджувати про поступальний розвиток маньківської громади, однак набагато краще могла б складатися тут ситуація, якби економіка у державі, як і її ставлення до села, були відповідними вимогам сьогодення.
Однак у Маньківці не чекають кращих часів, а роблять все можливе для того, щоб місцева громада й надалі займала передові позиції у районі.
Павло КУШПЕЛА.
