Якщо зробити невеличку екскурсію в історію, звідкіля саме бере свій початок ідея з біопальним, то він ще в 1999 р. побував у Франції з нагоди вручення відзнаки якості продукції, яку на той час випускало очолюване ним підприємство. Зрозуміло, що аж ніяк не обійшлося без екскурсій по цій країні. Побували і на деяких підприємствах поблизу Парижа, зокрема і по випуску біодизеля.
Коли повернувся додому, ідея вже не покидала його. Можливо, не такою вже і вдалою вийшла установка, яку змайстрували раціоналізатори підприємства, але вже тоді, у 1999-му, запустили трактори на цьому паливі.
Якби в ту пору самі у достатній кількості вирощували ріпак і переробляли на пальне, можливо, те було б і вигідно економічно. Закупляти ж його, означало свідомо йти на збитки. Тому і припинили випуск біодизеля. Тим більше, дизельне пальне коштувало тоді 1,5-1,6 грн. за літр і заправляти ним техніку було вигідніше.
На сьогодні ж, коли ціни на нього стрибнули до 3-3,6 грн., знову довелося згадати про біоенергетичне пальне, собівартість якого на підприємстві коливається у межах 2-2,8 грн. Отже, виробляти його стало вже економічно вигідно. А ще ж, налагодивши його виробництво, сама собою зникає залежність підприємства від цін на енергоносії.
