В одному з мальовничих місць, на які багаті устянські землі, на самому березі ставка, вивільнилося приміщення для музею. Лікувальний заклад "переїхав" у реставровані будівлі колишньої Устянської середньої школи, учні якої в свою чергу справили новосілля у новозбудованій в центрі села.
Постійну допомогу в створенні музею надавав і тодішній голова колгоспу В.В. Палій.
Ось коли з'явився простір для діяльності П.І. Швеця, який став його завідувачем. Щоденно, навіть у вихідні, він, разом з однодумцями, тут працювали. Його естафету продовжує теж ветеран війни і праці Д.О. Гуменний.
Усі експонати, як і належить, розміщені у хронологічному порядку. Є серед них чимало й унікальних. Наприклад, картина з видом на Устянський цукровий завод, якого не стало у 1924 році. Дуже багато фотоматеріалів. Йдеться про передовиків виробництва, їх здобутки. Чимало місця відведено воєнному періоду.
Відвідувачі, наприклад, завжди шанобливо зупиняються у кімнаті бойової слави, біля стендів, присвячених участі у тій війні односельчан. З 926 чоловік додому їх повернулося тільки 490. За ратні подвиги на фронтах нагороджені 128 осіб. – Найбільше відзначилися в боях, – розповідає Дмитро Олександрович, – В.Р. Мазурик і О.І. Бевзюк, які нагороджені трьома бойовими орденами, З.Л. Кушпела, Д.С. Нижник, Я.А. Шмирко, В.Ф. Барабаш, А.С. Бернадський, Т.В. Гончарук, М.Ю. Голубенко, Л.І. Немов, І.Д. Постоловський нагородженні двома.
Про військові подвиги односельчан, як і про трудовий героїзм у важкі повоєнні роки, завідуючий музеєм міг би розповідати без зупинку. Бо особисто довелося відчути весь тягар труднощів.
Незважаючи на теперішні проблеми, в тому числі і з фінансуванням, музейна справа у цьому селі не затухає. Наступні покоління повинні пам'ятати про героїчне минуле своїх батьків і дідів.
А щоб було це саме так, планується перенести експонати, усі експозиції цього музею у більш зручне приміщення в центрі села.
Павло КУШПЕЛА.
с.
Устя.
