А звідкіля він мав узятися, почав розповідати, коли витратам ні кінця, ні краю. Є, наприклад, як от у Великій Киріївці, Поташні, Сумівці, Бершаді, Усті, Шляховій, наші великі капітальні будівлі.
На всі маємо технічні паспорти. Але ж ні, надійшла вказівка виготовити такі паспорти на протирадіаційні укриття окремо. От і довелося витратити на це 20 тисяч гривень.
Хоч би звільнили ці укриття від податку на нерухомість.
Яким він може бути, наприклад, у такому селі, як Поташня, де торговельний центр не використовується? І, мабуть, не Слісарчукова у тому вина, що його побудували у цьому селі. Щоб такі споруди не пустували, а підприємці не повиїжджали з сіл, навпаки, годилося б передбачити на них хоч якісь пільги.
Підвищили на 25 відсотків податок на землю. Хіба люди почали більше купувати товарів, і є з чого його платити?
Податки ж введено навіть на допоміжні, тимчасові приміщення.
Головною заслугою РСТ, за словами Миколи Петровича, є те, що зберегли свою систему, і працює вона прибутково.
Немає жодного підприємства, яке б закрилося чи зменшило кількість робочих місць. Товарообіг хоч і дещо знизився, проте на це є об’єктивні причини. Магазини у районі працюють у всіх селах. Діють ковбасний цех із непоганим асортиментом виробів, заклади громадського харчування.
Після капітального ремонту відкрили кафе у Лісничому, встановили систему опалення у магазині в Сумівці. Постійно ведуться поточні ремонти. Але чомусь замість того, щоб підтримати у такій ситуації райспоживтовариство, його довантажують податковими витратами.
І населення у районі зменшується. Коли М.Слісарчук прийшов у торгівлю, налічувалося 82 тисячі жителів. Завдання ж перед торгівельниками залишилися такими, як і були. Тому і поставала не раз проблема: взагалі, як вижити.
А тут ще й адміністративна реформа насторожує. У РСТ прогнозують, що грошей із її впровадженням у район аж ніяк не надійде більше, а робочих місць у торгівлі може стати менше. Якщо люди не будуть мати зарплати – не будуть ходити у магазини.
Не менше тривожить і підвищення тарифів на енергоносії. Усі розуміють, що субсидіями скористаються далеко не всі. Або ж часто ведемо мову про середній клас населення, який повинен розвиватися. Можливо, висловлював припущення Микола Петрович, десь він і формується, тільки не в селах, де більшість населення змушена виживати. Водночас він вірить, що рано чи пізно люди заживуть краще, тоді й у торгівлі йтимуть справи по-іншому.
Заслуга кадрів РСТ ще й у тому, що не залишають села.
Але вже відтепер треба щось робити, щоб вони затрималися. Бо у районі є вже населені пункти – як от Дяківка, Голдашівка, Теофилівка, Серебрія, Березівка, Завітне – в яких жодного місцевого бізнесмена.
Або ж пішли скарги, що у деяких не торгують уже сигаретами. А сталося так тому, що робити це тепер невигідно. Ліцензія на реалізацію тютюнових виробів не тільки дорога, а ще й торгівля ними монополізована. Договір на постачан - ня сигарет доводиться тепер надсилати аж у Москву, де знаходиться фірма-монополіст. Виходить, Уряд і Президент – нові, а порядки – ті ж, якими вони були. Крім того, дехто не хоче торгувати сигаретами ще й через те, що Україна воює на Сході з росіянами.
Розповідав М.Слісарчук про чергове підвищення цін на спиртне з липня. За його словами, нікому навіть діла до того нема, що горілка у деяких селах, як от у Берізках-Бершадських, і за попередніми цінами не продавалася, бо в людей немає грошей. Підвищення ж цін може призвести до процвітання самогоноваріння, постачання контрабандної продукції хтозна-якої якості. Але жити і торгувати потрібно, тому у РСТ постійно готуються до цього. Замінюють вікна на металопластикові, обладнують магазини опаленням, у Теофилівці планують замінити дах.
А оскільки на все потрібні гроші, які з впровадженням податків, чомусь, усе більше «вимиваються», єдина надія на людей. Найбільше у РСТ завжди цінувалися ініціативні кадри. Такі, як голови – СТ «Сумівське» (А.В. Маршук), СТ «Калина» (Р.С. Бондар), СТ «Аліна» (О.В. Третяк), СТ «Конвалія» (Ю.М. Колісник), СТ «Джерело» (Д.А. Зуєв) та інші.
На завершення Микола Петрович просив передати найкращі вітання як усім працюючим, так і ветеранам райспоживспілки. Залишається тільки приєднатися і побажати всіляких гараздів.
Павло КУШПЕЛА
