НАЙЦІННІША СКЛАДОВА ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

На жаль, ця проблема є актуальною і для України, яка належить до маловодних країн. Вже зараз низка областей України існує за рахунок води з інших регіонів. На один квадратний кілометр у маловодний рік припадає в два рази менше води, ніж у Білорусії, і в чотири рази, ніж у Росії. Щорічно в державі безповоротно вилучаються з природи 14,5 кубічних кілометра води, тобто 27,9% річного стоку країни у середній за водністю рік. Якість питної води можна забезпечити за рахунок удосконалення технологій очищення води. Але цей шлях в цілому є тупиковим, оскільки в існуючій системі господарювання обсяги забруднених вод набагато перевищують можливості навіть найновітніших технологій очистки води. На наше щастя, природа здатна до самовідновлення. І якщо допомогти їй в цьому (або хоча б не заважати), то якість водних ресурсів з часом значно покращиться.
Серед усіх прісноводних ресурсів річкові води є найдоступнішими для використання людиною. Разом з тим, річки зазнають найбільшого антропогенного впливу, головними чинниками якого виступають гідроенергетика, урбанізація, перекидання річкових вод, спрямлення річищ, інтенсивне ведення сільського господарства, осушення водно-болотних угідь тощо.
Зберегти річку можна лише за умов ведення збалансованого господарювання у її водозбірному басейні – території, з якої вода потрапляє до неї. Будь-які екологічні негаразди в басейнах відбиваються на стані самої річки.
В Україні 60% водних ресурсів формується у басейнах малих річок. Від якості води в малих річках значно залежить якість води у річках великих. Разом з тим, люди, як правило, найбільш зневажливо ставляться саме до малих річок – створюють сміттєзвалища на їхніх берегах, вирубують дерева і кущі у прибережній зоні, розорюють береги під городи до самого урізу води, засмічують місця відпочинку, миють автотранспорт на берегах річок, ведуть дачну забудову та інше.
Можна стверджувати, що в Україні утворився глибокий розрив між екологічними знаннями та застосуванням цих знань у практичній діяльності. Басейновий підхід до збереження та збалансованого використання річок вже достатньо глибоко обгрунтований науковцями. Існують законодавчі засади басейнового управління водними ресурсами. І разом з тим, тільки мала частина цих знань використовується у сільському господарстві, виробництві чи в інших галузях господарства. Тому дуже важливо застосовувати басейновий підхід на практиці. І в цьому аспекті надзвичайно важливою є роль громадськості, яка виступає в якості рушійної сили переходу до збалансованого водокористування і здатна своїми практичними діями сприяти покращенню стану річок. В першу чергу малих, оскільки поблизу майже кожного населеного пункту тече річка, струмок, потічок або знаходиться джерело.
І саме на покращення стану своєї річки мають бути спрямовані дії громадськості, адже яку спадщину залишимо прийдешнім поколінням, такою і користуватимуться наші нащадки.
Тому охорона водних ресурсів має стати постійною турботою кожного з нас.
Олександр САЛГАНІК, провідний інженер відділу комплексного використання водних ресурсів Тульчинського МУВГ.