Перша – це забруднення землі побутовими, будівельними та іншими відходами.
Так, частина громадян, навівши порядок і зібравши сміття, добросовісно завозять його на сміттєзвалища. Але є непоодинокі випадки, коли його завозять у лісосмуги, ліси, канави, глинища і т.д., а в м. Бершаді нерідко просто викидають на вулицю.
Ви подивіться, на що перетворились наші вулиці, на яких «Ми» чомусь перестали наводити порядок і чистоту, мало того, самі їх засмічуємо. І це сьогодні, коли міська рада намагається зробити наше місто чистим. Тричі на тиждень виділяється транспорт для збирання сміття з дворів, із прибудинкових територій і вулиць періодично збираються відходи нашого господарювання. В ряді сіл району також проводиться вивезення сміття на сільські сміттєзвалища.
Друга проблема – продовжується спалювання листя, сміття та різного виду відходів. Спалюється все: лінолеум, плівка, ізоляційний матеріал, пластикові іграшки і пляшки, які при згоранні утворюють близько 70 токсичних речовин.... Найнебезпечніші – діоксини, які впливають на генетику всього живого...
Третя – необхідно подумати над тим, чому береги річок та водоймищ перетворились у сміттєзвалища, чому сюди завозиться і заноситься всякий непотріб. Ніхто не задумується над тим, що весь цей бруд зливається у воду, і вона забруднена через підземні «капіляри» потрапляє у криниці, з яких п'ємо воду!!!
І на завершення – чому останнім часом знищуються зелені насадження? Адже дерева – це фабрика кисню. Одне дерево забезпечує життя чотирьом людям. Чи знають про це ті, хто посягає на джерело людського життя – її величність природу?
Незабаром починається заготівля липового цвіту. І нерідко можна побачити, що для того, щоб зірвати цвіт, ломають та ріжуть гілки дерева, чим завдають йому велику шкоду.
У нашому районі традиційно проводиться робота з благоустрою, озеленення та поліпшення екологічного стану міста та сіл.
Але, на мою думку, цим потрібно займатися постійно і не тільки конкретними діями, а й вихованням у молоді і дорослих дбайливого ставлення до свого міста, села, природи.
Після всього вищезгаданого дійшов висновку, що негайно треба бити на сполох, адже ситуація з довкіллям не може не турбувати.
Завершу свій лист поетичними рядками:
Ви чули, як дерева плачуть?
Земля здригається неначе,
Земля ридає, земля благає,
Це хто ж моїх дітей знімає?
Віктор БАЛАН, колишній інспектор екобезпеки, ветеран праці.
