Фото Інги СОЛОГУБ.
«Колись такий уклад у нашому суспільстві обов’язково зміниться, – стверджує молода мешканка Бершаді Інга Сологуб. – Просто, мабуть, мине не один рік, чи навіть не два… Ми мусимо виховувати у своїх дітях любов та повагу до природи, міста, чужої праці, ми мусимо змалку їх привчати прибирати за собою. Коли виросте нове покоління, тоді побачимо плоди нашої праці».
Мабуть, багато хто з нас уже розчарувався в людях і скептично, але добродушно назве дівчину мрійницею, але сенс у її словах є. І не тільки в словах, а й у діях. На початку літа вона організувала прибирання на кар’єрі на Жорняках, а потім – на «Сосновці» біля електротехнічного заводу.
Може, хтось пам’ятає, скільки сміття там було? Як багато відпочивальників приїздять сюди за сезон? А навести лад на заклик Інги приїхали всього лише десять бершадців. Не більше їх було й у парку над річкою. Із транспортом для вивезення сміття допомогла місцева влада. З кар’єру вивезли майже повну машину всілякої нечисті (пляшки, здебільшого – від спиртного, пластиковий посуд, банки від консервів, упаковки від чіпсів та іншого, дуже багато битого скла). Там би ще пилососом пройтися, щоб зібрати все…
І от літо підходить до завершення, і якщо приїхати зараз на ту прекрасну місцину, то навряд чи хтось помітить, що там прибиралось.
Складається враження, що нашим людям більш комфортно серед сміття!
А Інгу це, здається, майже не засмутило: «Там же немає куди його викидати, немає контейнера… Ми думали, як би поставити знак біля ями, щоб усе зносили хоча б в одне місце, але як його зробити, щоб нікому в господарстві не згодилось?!
У нашому суспільстві дуже потрібно, щоб були люди, які прибиратимуть за певні кошти. Якщо хочемо смітити – маємо заплатити комусь, хто б наводив після нас порядок.
І, можливо, тоді люди звернуть увагу на потребу в прибиранні після себе».
Можна було б думати, що всі наші читачі – помірковані, виховані люди, але номер газети «Бершадський край» за 2014 рік прибиральники також знайшли – поруч із одноразовими тарілочками і вилочками. Можливо, там були чиїсь діти чи внуки… Усім необхідно усвідомити, що ні місцева влада, ні комунальні служби, ні матінка Природа, ні Небесна Канцелярія не дадуть ради горам сміття, які скоро засиплять нас із головою, доки ми не активізуємо власну відповідальність за свої вчинки чи бездіяльність.
Юлія ЛУЧИК.
Людмила РУДЕНКО.
