Fridge magnet wooden gears

Баланівські вулиці – як наше життя

  • Подобається3Не подобається
  • 17 Червня 2009 р

Можна заробляти і дома, щоб тільки здоров’я не підводило, – вважають Іван Калістратович Фурман (на знімку ліворуч) і Тетяна Марківна Гега. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА

Безробітних тепер вистачає скрізь, а все ж село від села відрізняється. У Баланівці, наприклад, теж хто як може, так і виживає, а за благоустроєм воно позитивно вирізняється.
– Але ж оте все зроблено ще в пору, коли всі мали роботу і отримували заробітну плату, – пояснювали перші зустрічні його жителі І.К. Фурман і Т.М. Гега.
Зі смаком змайстрований і пофарбований візок, акуратний металевий чан на ньому.
Одним словом, якраз той випадок, коли кажуть: хазяїна видно по халявах. Це Іван Калістратович щойно привіз конячиною брагу, яку згодовує худобі, за 12 кілометрів з Бершаді.

Хто з батьків не задумується, чи не "рвонуть" їхні діти, ставши дорослими, з села

Міг би, мабуть, як і колись, працювати механізатором, якби була робота. А поки що доводиться виживати в отакий ось спосіб. Але йому, вважає, ще "повезло", бо виходить на пенсію. А що робити тим, у кого ні стажу, ні роботи? Подався, було, і він на заробітки у Київ, але повернувся ні з чим, бо обманули посередники. От і вирішив надалі заробляти сам у себе.
Якби, каже, тільки здоров’я не підводило.
Такого ж правила дотримується і його сусідка та кума Тетяна Марківна Гега. Єдиного лише обоє не можуть зрозуміти, чому настільки не цінується їхня праця. Молоко, яке виробляють, взагалі вже ні по чому, навіть мінеральна вода дорожча. Та і худобу доводиться випасати в лісі, бо ніхто не спроможеться виділити поле під пасовище.
С.О. Балан, з якою зустрілися далі, педагог з 22-річним стажем. Вона якраз поспішала з школи на велосипеді, щоб "запрягтися", за її словами, у домашню роботу.
Бо виживає сім’я теж за рахунок землі і домашнього господарства. «На одну тільки заробітну плату вчителя, – переконувала Світлана Олексіївна, – не вижити. А треба ж ще допомагати двом дочкамстуденткам. На жаль, у верхах чомусь не зважають на те, що сільський і міський учителі – це різні речі. На селі доводиться щоденно "впрягатися" ще й в другу зміну. Тож мають, як і дехто з сусідів, теплиці на городі. Але знову ж таки, щоб вони окуплялися, треба добре сім’єю біля них наробитися».
А велика рогата худоба у їх обійсті – то своєрідний ощадбанк. Бо ж маючи двох дорослих дочок, треба ще й про запас заощадити якусь копійку.
Або хто з батьків не задумується, чи не "рвонуть" їхні діти, ставши дорослими, з села, зокрема від такої роботи і навантаження.
– А, може і ні, – міркувала вголос Світлана Олексіївна. – Адже для цього, найперше, батьки мають їх забезпечити хоча б житлом у місті, а за які кошти? То колись їхали, бо було де жити і працювати. А тепер вже і там ні житла, ні роботи. Тож спробуй визначитися, біля якого берега в таких випадках зупинитися.
Але ж хто, як не учителі в селах повинні бачити, що буде далі, наперед? На це моя співрозмовниця заперечила, що понад усе і вона, і її колеги мріють, щоб врешті-решт працю сільського учителя побачив хтось у верхах. Бо хіба можна, наприклад, вижити на їх заробітну плату? А тут ще й скорочення класів, а з ним і годин передбачається. Виходить, може стати вона ще меншою.
На додачу, за її словами, неабияк дошкуляє їм, жителям вулиці Жовтневої, де вона проживає, ще й низька напруга в електромережі увечері. Ні електрочайником вже не покористуєшся, ні в електродуховці нічого не спечеш і не приготуєш. Де вже там казати, щоб щось прочитати, підготуватися до уроків.
З цією проблемою вже особисто протоптала стежку до енергетиків, але так нічого і не допомогло. А ще Світлана Олексіївна зауважила, що нам ще повезло, що заїхали на її вулицю в суху погоду. Бо у негоду на ній могли б і не розвернутися.
Вже тільки глянувши на обійстя, можна було здогадатися, як виживає ще одна сім’я педагогів місцевої школи – Коренюків.
– Нехай би хто з депутатів, – обізвався глава сім’ї Юрій В’ячеславович, який працює вчителем музики, – спробував прожити, маючи двох дітей на 760 гривень. От і встелене подвір’я травою на сіно, щоб потім можна було прогодувати ним худобу, на городі чимала теплиця. Домашня птиця теж, мабуть, сприяє виживанню.
Та фізична праця для сім’ї вчителів, за його словами, то нормальний життєвий баланс. Адже на роботі доводиться працювати в основному розумово. Якби ще в державі скрізь і в усьому був ось такий баланс, один одного розуміли б набагато краще.
Побувавши два роки на заробітках за кордоном, чи не найбільше обурюється тепер він за наше життя. Як могло таке статися, що на таких родючих землях, як у нас, з такими роботящими людьми, які вміють практично все, ми настільки погано живемо? І тут же дав відповідь на власне запитання: бо ми, ніби отара овець, куди нас ведуть, туди і йдемо. Поки так буде, не зможемо нічого змінити.
Причому, про Юрія В’ячеславовича в селі відгукуються, як про досить професійного баяніста. А от обставини чомусь складаються так, що заробити на прожиття, працюючи лише за фахом, йому важко. Добре, що він з тих, які вміють робити все, що, як кажуть, Бог в руки пошле.
Переїхав у це село до дружини на якийсь рік-два, але так тут і залишилися. Як би їм не доводилося, а мають вже і хатинку, і автомобіль на подвір’ї. А це означає, що вчителі не цураються фізичної роботи. Жаль лише, що їх вимушено заганяють у такі рамки. І єдине, на що вони сьогодні можуть розраховувати, це, за його словами, лише на підтримку один одного. Держава – хоч і платить їм якісь там копійки за комунальні послуги, ото і вся від неї підтримка. Тож і змушені, за словами сусідів, відпочивати влітку лічені години. То город треба поливати, то біля теплиці або біля худоби поратися.
Проїжджав баланівськими сільськими вуличками і звернув увагу: місцями вони настільки заплутані, що, потрапивши на них вночі, можна було б кружляти, поки не розвидниться. Але всі вони ведуть до центру села. Ось так, мабуть, заплутане тепер і наше життя. Єдина надія, що рано чи пізно ми все одно вийдемо на гарну дорогу і воно стане кращим.


Дивіться також в розділі  В громадах
» 16.06.2018 У день Святого Духа (28 травня) в Березівці урочисто відзначили десятиріччя з часу освячення сільського храму Івана Богослова.
» 16.06.2018 Депутат облради Володимир Зарічанський ініціював створення пам’ятника Кобзареві у рідній Війтівці. Погруддя генія літератури та пророка нації виготовляє відомий скульптор, народний художник України, доцент кафедри скульптури Харківської державної...
» 16.06.2018 Бершадська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини цього року визнана кращою у районі серед амбулаторій ЗПСМ. Із 2016 року очолює установу мудра жінка, знавець своєї справи, лікар вищої категорії Антоніна Іванівна Колесник. У медицині...
» 16.06.2018 Відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги (НЕМД) визнано кращим відділенням Бершадської ОЛІЛ. У більшій його частині проведено ремонти, які ще тривають.
» 16.06.2018 Заради дітей
» 16.06.2018 Краще відділення
» 16.06.2018 Згуртованість, професіоналізм, колегіальність та послідовність – головні критерії діяльності медиків району
» 15.06.2018 Спиртозаводу нема, а спирт виробляється
» 15.06.2018 Переможці 15 обласного конкурсу
» 08.04.2018 Ефективне реагування на надзвичайні ситуації
Всі статті розділу В громадах »
Цікаві фото
3 фото   
<b>Голова Бершадської райдержадміністрації вивчає проблеми села</b><br />9 березня 2011 року голова райдержадміністрації Олександр Снігур відвідав одне з найвіддаленіших сіл району &ndash;...
2 фото   
<b>"П'ятківчанка" зачарувала Вінницю</b><br />У ці дні редакційна пошта переповнена листами, повідомленнями, фотографіями про відзначення циклу новорічноріздвяних...
10 фото   
<b>УРОК ДЛЯ НАЩАДКІВ</b><br />В історії України багато трагічних сторінок, але найболючішою темою і по сьогодні є цілеспрямоване знищення...
4 фото   
<b>Найбільше наше багатство</b><br />Минулої суботи у районному будинку культури відбулися урочистості з нагоди Дня працівників сільського господарства....
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Ставки
Шимко Олексій Маркович (1910) 1910 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.03.44. Похов. Молдова.

З історії Бершаді
Робітники і службовці Бершадського лісгоспу в парку культури та відпочинку своїми силами збудували спортивні майданчики, водну станцію. На колгоспні кошти спорудили стадіон, де відбувалися змагання сільських спортсменів а також перші районні спартакіади. З 1950 року в Бершаді почала працювати спортивна школа на 60 учнів. Спортсмени Бершаді стали ініціаторами створення єдиного сільського... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Баланівські вулиці – як наше життя - В господарствах і громадах, селах Бершадського району та м. Бершадь - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники