На ринках кругом беззаконня, монополізм. Як можна зрозуміти той факт, що два роки тому ціна на соняшник була 4 тисячі гривень за тонну, і літр олії коштував 10 гривень, нині ж тонна соняшнику коштує тільки 2,5 тисячі гривень, в той час як ціна на олію залишається на попередньому рівні.
Ми розуміємо, що подорожчали енергоносії, але ж не на стільки. Бензин і дизельне паливо теж для селян стали дорожчими, чому ж тоді на соняшник така ціна?
Або чому ми платимо за спожиту електроенергію по одній ціні, а підприємці у кілька разів дешевшій? У три - чотири рази дорожче обходиться сільгосппідприємству й природний газ. І це в пору, коли всі виступають на захист сільгоспвиробника.
Не дивлячись на всю цю несправедливість, селяни працюють щоденно. Нива в останні роки стала щедрішою, але не стільки завдяки природним умовам, як нашим працьовитим людям.
У нашому товаристві «Лан» працюючих 180. Перелік прізвищ кращих виробничників зайняв би чимало місця, бо їх дуже багато. І всеж серед механізаторів насамперед назвав би М.П.Ужвака, А.П.Кифорука, О.П.Остафійчука, О.І. Остафійчука, В.А. Товмаченка, Ф.І. Вербецького, А.П.Павліченка. Є передовики і в інших підрозділах. 3рання і допізна люди були зайняті на полях. Хоч і знали, що ситуація з прибутками від вирощеного щороку досить невизначена. Але вагомий кінцевий результат все ж мобілізує, вселяє віру як у самих працівників, так і в тих, хтовіддав землю в оренду.
Ми видали по тонні зерна на кожний пай, який складає всього 1,3 гектара землі.
Якщо в рослинництві ще вдається працювати прибутково, то в тваринництві, через недолугу державну політику, можуть і опуститися руки. Як, наприклад, зрозуміти зниження за останні тижні цін на свинину аж на дві гривні?
Хоч нам'ясопродукти вмагазинах вони залишилися такими, як і були.Адже це нещо інше, як знову відкривають кордони, щоб везти до нас увесь непотріб. А наша, більш якісна продукція, стає нікому не потрібною землі.
Неоднозначна ситуація і з молоком. Молоко заводи закупляють його по ціні 2,2 гривні за літр, при жирності 3,4 відсотка, а купляємо в магазинах його пакет при жирності 2,2 відсотка за 7 гривень.
І все ж нині не той час, коли в багатьох селян опускалися руки, навіть незважаючи на складну ситуацію. Більшість зрозуміли, що іншого виходу, як працювати по-новому, нема.
Як і те, що у жнива, наприклад, можна заробити по 300-400 гривень у день. От і намагаються краще дбати про техніку. Адже за рахунок одного тільки молока, яке у населення купляють по ціні 1,2 гривні за літр, не виживеш.
Та і за рахунок свинини теж. Основною статтею доходів сімей дедалі більше стає робота. Причому, набагато краще і вигідніше заробити отих 2-3 тисячі гривень у сільгосппідприємстві, ніж займатися дрібнотоварним виробництвом, опікуватися збутом продукції. Хто ходить на роботу – має час ще й вдома щось вигодувати.
Іншими словами, ситуація складається так, що альтернативи заробітній платі нема. Але тут знову на заваді стає існуюча державна політика. Тільки-но починаємо виробляти гарну продукцію, як вона починає чомусь надходити із-за кордону. Хтось турбується про ринок збуту закордонної, а нас тим самим прагне зробити сировинним придатком.
На жаль, в багатьох випадках таку політику робимо ми самі. Якщо німці обов'язково надають перевагу власному виробнику, то в нас робиться все навпаки.
Перспектива надалі – за спеціалізацією, щоб можна було займатися виробництвом двох трьох видів продукції. Бо якщо у селах не створити робочих місць – вони приречені, у них доживатимуть віка тільки пенсіонери. А умови для цього знову ж таки має створити держава, щоб можна було сміливо вкладати тут кошти.
Шкода, що не використовується сповна створена впродовж десятиліть матеріальна база в селах. Дехто збув тваринництво, вклав гроші у рослинництво і зараз «на коні». Але це невихід. Усі ми розуміємо, що таке явище тимчасове, паралельно повинні розвиватися обидві галузі. Але тільки при умові нормальної як цінової, так і державної політики.
Користуючись нагодою, вітаю всіх трудівників з Днем працівників сільського господарства. Найперше бажаю всім витримки. Побороти усі негаразди можна тільки високими урожаями при низькій їх собівартості. Ми маємо жити з впевненістю, що ситуація виправиться.
Тож миру всім і добробуту, як у колективах, так і в кожній родині.
