Фото Руслана ХРАНОВСЬКОГО.
Навпаки, тут досить розвинута соціальна інфраструктура, впорядковані асфальтовані вулиці, двори. Гарно тут у будь-яку пору року. А цей день видався не тільки погожим, теплим, сонячним, а ще й таким, що назавжди запам’ятається і увійде в історію села, яка нарахувала вже двісті вісімдесят сторінок-років.
Вереснева субота увібрала в себе аж три знаменні події – відзначення 280-річчя Дяківки, відкриття музейної кімнати і урочисте завершення газифікації села. Тож по праву жителі села назвали цей день великим.
Розділити потрійну радість селян приїхали голова райдержадміністрації О.Ф. Снігур, голова райради М.Г.
Бурлака, заступник голови правління ВАТ «Вінницягаз» В.М. Баранов, начальник Бершадського управління газового господарства Ю.М.
Баранов та інші. Спочатку гості з великим інтересом оглянули експозицію кімнати-музею, де зібрано чимало цікавих документів, речей, знімків – символів минулого і сучасного. Перед входом до зали було влаштовано виставку робіт місцевих вишивальниць Лариси Новаторської, Надії Бондаренко, Нелі Малкіної (згодом вони були відзначені за активну участь у гідному представленні Дяківки на районному рівні). А потім відбулися урочистості, в ході яких їх учасники перегорнули сторінки славної історії села, вшанували односельчан, переглянули надзвичайно змістовний концерт.
У короткому виступі сільський голова Ю.С. Джус розповів про село, засноване в 1730 році уманським дяком Сугаком (звідси і назва).
Звернувся до земляків і голова місцевого сільгосптовариства «Промінь» В.В. Довгополюк. З вітальними промовами виступили керівники району О.Ф. Снігур та М.Г.
Бурлака, які відзначили працьовитість дяківчан, славну історію села.
На святі було вшановано найстарішу жительку Дяківки Марфу Лавренюк, 1913 року народження. Віншували в цей день і подружжя, які в нинішньому році відзначили п’ятдесятирічний ювілей спільного життя. Серед них – Микола і Тамара Іщенки, Михайло і Тетяна Клітченки, Петро та Євгена Бондаренки, Олександр та Галина Краснозеї, Петро і Олександра Гвардії. А Михайло та Лідія Сиваки прожили в парі вже п’ятдесят п’ять років.
Особливо зворушливо проходила процедура поздоровлень жінок, які народили дітей у нинішньому році. Незважаючи на те, що село невелике, у 2010 році тут вже народилося одинадцятеро малюків. А це означає, що Дяківка має майбутнє.
Варто зазначити, що дійство, яке відбувалося, проходило дуже зворушливо, емоційно, виступи були короткими, але щирими. Вміло вела програму учителька місцевої школи О.М. Сухолєнцева, яка, до того ж, гарно співала, координувала дії юних учасників свята, які вручали відзначеним квіти та короваї. Взагалі, концертна програма була добре продумана і органічно доповнювала урочисту частину заходу.
Після завершення першої частини заходу всі присутні перейшли до приміщення сільської ради, де перед входом відбувся урочистий мітинг з нагоди запалення голубого вогника в селі. Це справді була незабутня і, мабуть, найважливіша подія в історії Дяківки останніх років. Як би не дорожчав газ, все одно з ним приходять у село величезні зручності. Та скільки зусиль довелося прикласти, щоб настала ця урочиста мить! Були й ті, хто не вірив у те, що село буде з газом. Як сказав сільський голова Юрій Джус, саме таким скептикам він найбільше вдячний, адже така їхня позиція була величезним стимулом, щоб зробити все якнайкраще і довести, що віддалене село стане ближче до благ цивілізації, ніж ті, які географічно ближче до центру.
Тут також виступили з привітаннями керівники району, які особливо відзначили, що для підвідного газопроводу до Дяківки було виділено з районного бюджету 563 тис.
грн. – подібних коштів не отримала для цього жодна територіальна громада. Керівник кооперативу по сприянню газифікації села, директор школи М.М. Данішевський від імені всіх, кого тепер зігріватиме голубий вогник, щиро подякував газівникам, які протягом кількох років не рахувалися з часом, щоб якісно і надійно провести всі необхідні роботи.
Коли О.Ф. Снігур та М.Г.
Бурлака з допомогою найменших жителів Дяківки запалили справді благодатний вогонь, невеликий майдан перед сільською радою наповнився щирими оплесками (на знімку). Така довгождана хвилина! Такий великий день!
Після мітингу в центрі села гості завітали до оселі ветерана праці Л.І. Клітченко та її сина – інваліда дитинства Дмитра на вулицю Жовтневу. Які раді були господарі, що в їхню хату прийшов природний газ! Цю радість не можна описати словами, треба було бачити ці емоції, чути слова вдячності, які лунали на адресу всіх, хто причетний до великої події.
Дяківка – одне з наймолодших сіл району. Без сумніву, подія, що відбулася тут минулої суботи, стане вагомою сторінкою в її історії.
Федір ШЕВЧУК.
