На знімку: Валентина Віталіївна Мороз та Надія Анд ріївна Сторожук, які утримують корів і продають молоко, переконували сільського голову М.П. Макарчука, що якби приватним молоковиробникам приділили стільки уваги, як чемпіонату з футболу «Євро2012», зовсім іншою була б ситуація з його виробництвом.
У Шляховій, наприклад, ніяк не вирішується така з них, як установка сміттєвих ящиків біля торговельних точок. Хоч є про те і рішення виконкому, і попереджено всіх під розписку – справа ані з місця. А навіщо, можуть міркувати їхні власники, якщо звалище можна влаштувати просто поза магазином, а санепідстанція складе припис про порушення, а то і оштрафує не їх, а швидше всього сільського голову. Встановивши ж такі ящики, довелося б підтримувати ще й порядок біля них.
Здавалося б, про це і мову годі було б вести, торговельники самі повинні підтримувати порядок навколо своїх закладів, а робиться це не скрізь. От і наносить вітер сміття до будинку культури, який в самому центрі. І легше всього вимагати навести порядок у сільського голови, от тільки чому б йому не допомогти у цьому плані?
Якщо глянути на другий поверх побутового центру, то з стін його вже випадає цегла, і тільки ялинки ховають таку безгосподарність від перехожих. А от з його ремонтом проблема вже роками не вирішується. У побутсервісі, якому належить дане приміщення, теж повинні розуміти наскільки це псує загальний вигляд Шляхової. Чи не пора вже якимось чином врегулювати і вирішення даної проблеми?
Потрібно відзначити, що у цьому селі як тільки можуть дбають про його благоустрій.
Сільська рада придбала дві мотокоси – однією з яких підтримують порядок ще й на кладовищі. Місцеве товариство, очолюване депутатом районної ради О.І. Ковбасюком, не тільки спромоглося на певну зарплату за це, а й зобов'язалося підтримувати порядок біля спортивного комплексу, пам’ятника загиблим воїнам, ще на деяких територіях. Чому ж тоді ті, кому належить згадувана будівля, яка псує загальний вигляд села, вважають, що наводити порядок навколо неї повинен хтось інший? Сільському голові, мабуть, вистачає і без того проблем. Наприклад, після трагедії на ставку, де загинула мала дитина, змушений був вручити приписи ще й їхнім орендарям, щоб і вони щось робили, щоб убезпечити громаду від подібного надалі.
Одним із найголовніших завдань, звичайно, є виконання сільського бюджету, який тут виконується. Переглянуто і збільшено орендну плату на все. Однак при цьому виникла ще одна проблема – водний аукціон, без якого сільська рада не може вже надавати право на користування водоймами навіть у межах населеного пункту.
На проведення ж цього аукціону потрібен певний час. А ставок пустує, заростає.
Зацікавив і такий факт, що останнім часом в Завітне – невелике газифіковане се ло їхньої громади, переїхали на проживання декілька сімей.
Насторожує і те, що проблема інколи народжується практично з нічого. У Теофилівці, наприклад, з'явився новий інвестор, а людей про це наперед не повідомили. Тож хвилюються, що у Тирлівці інвестор той самий, що і в них, а городи орються, як і в Шляховій, силами господарства, в той час як у Теофилівці чомусь в рахунок майнових паїв.
Щоправда, інвестор обіцяв зняти з порядку денного не тільки вирішення даного питання, а й посприяти з монтажем автономного опалення у дитячому садку, з вирішенням ще деяких невідкладних проблем.
М.П. Макарчук, який до обрання на посаду сільського голови, працював головним агрономом, тепер вважає, що технологічні питання вирішити було іноді легше, ніж загальногосподарські у громаді.
Спробуй, наприклад, налагодити освітлення по вулиці Травневій у Шляховій, протяжність якої до трьох кілометрів. Коли працівники електромереж його зняли при заміні проводів на ізольовані, але назад його не встановили, бо такий ремонт не був включений у капітальний. Тепер лінію для освітлення потрібно прокладати заново, а на це потрібно 26 тисяч гривень, яких у сільської ради немає.
Або ж, як може не хвилювати ціна на газ для бюджетних установ, адже дитячий садок – це не якийсь там завод, де можливо викроїти по 4,5 гривні за кубометр голубого палива. От і змушені були закрити його у Теофилівці, коли за листопад при відвідуванні його двома десятками дітей платити за газ потрібно було 11 тисяч гривень.
А ще ж є чимало інших проблем, які потребують невідкладного вирішення. На території громади молоко заготовляють представники аж чотирьох переробних підприємств. Виручає Миколу Петровича тільки те, що він повсякденно серед людей і завжди знає чим вони живуть і що їх турбує. Тож спільно всі разом у громаді прагнуть вирішувати справи. І їм це вдається.
Павло КУШПЕЛА
