Наша продукція в комплекті енергетичного обладнання надходить до Китаю, Індії, Куби, країн Близького Сходу, Центральної і Південної Америки. Використовується в електросхемах релейного захисту і аварійній сигналізації електростанцій, у т.ч. атомних, підстанцій, високовольтних ліній електропередач.
До 90-х років трудовий колектив був найчисельніший серед підприємств району.
На початок 80-х середній вік працівників складав 25 років.
Працювати тут було престижно, середня зарплата була найвищою в районі, за її рівнем ми займали 3-4 місце в області.
На кінець 2012-го середній вік працівників – близько 50 років. Прикро, але зарплата не дуже висока, та добре, що є й така.
На підприємстві залишилися ті, хто не має можливості заробити кошти за межами району, навіть України, і ті, хто не знайшов собі місця в торгових рядах на базарі. Є й ті, хто реалізовує на заводі свою творчу натуру, для кого підприємство – рідний дім, а робота тут – покликання. Це люди, з якими можна розвивати виробництво.
Так, не той тепер завод, і не така, як раніше, тут робота.
Після провальних 90-х з 2000-го підприємство нарощувало обсяги виробництва та реалізації продукції. Зростала зарплата, майже кожен рік був прибутковим.
Світова економічна криза вдарила і по нас – особливо це було відчутно в 2009 році, коли різко зменшилися обсяги виробництва та реалізації. Це наслідок зниження рівня випуску промислової продукції підприємствами Росії, Білорусі та інших країн. Та вже за рік, у 2010-му, обсяги виробництва на ЕТЗ зросли на 30 відсотків, зарплата – на 31 відсоток. Та й у минулому, 2012-му, були прибутки, хоча в цілому за рік маємо невеликий збиток по бухгалтерському обліку при незначному прибутку по податковому обліку. Поліпшення у 2012 році – це результат вмілого керівництва роботою правління підприємства тимчасово виконуючим обов’язки голови правління Олександром Тимченком. Зараз готуються до впровадження у виробництво кілька нових видів продукції. Та всього цього недостатньо.
Найперше, рівень зарплати.
Це показник, за яким оцінюється робота керівників усіх рівнів. Низький її рівень на ЕТЗ негативно впливає на середньорайонний. Та все ж підприємство не є зайвим.
За всі роки незалежності на підприємстві майже не було випадків заборгованості й затримки у виплаті зарплати, виплачувалися аванси. Не було й затримок у перерахунку коштів до Пенсійного та інших соціальних фондів. У 2012-му завод перерахував до бюджетів (місцевих і державних) 1,1 мільйона гривень.
Підприємство постійно надає матеріальну допомогу дитсадкові «Малятко», ЗОШ №3, підтримує сім’ї працівників у скрутні періоди життя.
В акціонерному товаристві, яке є власником заводу, недавно відбулися зміни в пакетах акцій акціонерів. До цих змін, за конфлікту інтересів серед акціонерів, неможливим було проведення загальних зборів акціонерів для прийняття рішення з важливих питань роботи і розвитку підприємства, в т.ч. залучення інвестицій.
Нині проблема конфлікту інтересів акціонерів вирішена.
Є акціонери – власники великих пакетів акцій, які забезпечують проведення загальних зборів, а також прийняття відповідних рішень. У цьому є позитив. Підприємство потребує великих інвестицій для переоснащення обладнання, удосконалення технологій для поповнення асортименту продукції із значним приростом обсягів, що сприятиме росту зарплати, збільшенню кількості робочих місць, омолодженню колективу.
Зміни, що сталися серед власників пакетів акцій, непокоять працівників заводу: як себе поведуть перші з останніми? Це зрозуміло, тому що для кожного працівника його робота пов’язана з матеріальними статками родин, а без роботи вони опиняться за межею бідності.
Раніше колектив не відчував власників у своїй роботі. Та після зборів, які мають відбутися в середині березня, власники реалізують свої права згідно з рішенням зборів. А до цього я хотів би зняти напругу серед працівників. Власники дуже зацікавлені в тому, щоб підприємство і люди працювали й обсяги виробництва не зменшувалися. Вони розуміють, що на заводі нема зайвих людей, а є неповна зайнятість. Без роботи колективу вони не зможуть залучати інвестиції – на недіюче підприємство інвестор не прийде. Підприємству, а відтак і власникам, потрібний кожен працівник – всі в одному човні. І ситуація не та, яка була ще рік тому. Працівники творять на робочих місцях своє сьогодення і своє майбуття. А у власників поки що немає претензій з приводу того, що не мають сьогодні і не скоро матимуть дохід від своїх прав. У них є своє бачення, в основі якого велике бажання розвивати підприємство.
Сподіваємося, що мрії і бажання колективу заводу та акціонерів-власників здійсняться. І завод вийде на повну потужність, відновить колишню славу.
Дмитро ЯНЧУК, голова спостережної ради ВАТ «Бершадський електротехнічний завод».
