І наші коротенькі історії: «Як не дивно, але почався мій журналістський шлях з осіївської контори. Саме там свого часу мої ще зовсім дитячі твори взяв до своїх рук Шевчук Федір Харитонович.
Уявляла маленького, проворного чоловічка в штанях на підтяжках, а вийшла повна протилежність – високий, солідний мужчина у великих круглих окулярах. Його очі світилися гострим розумом, а приємне обличчя вселяло довіру. Побачив тоді Федір Харитонович в мені, як він любить говорити, Божу іскорку.
Трішки дмухнув – і от я на шпальтах районної газети, ще трішки – і «Вінниччина» друкує Ірину Маліцьку, ще трішки – і я студентка Львівського національного університету імені Івана Франка».
Іра.
«Ніколи не забуду перше знайомство, діалог і його соковиту на сподівання фразу «друк буде». Та, окрім цього, я отримала товариство, підтримку і прекрасне спілкування. Це дарувало впевненість у собі, переконання, що у мене все ж щось виходить у сфері журналістики, і безцінні поради досвідченого майстра пера. Зізнаюсь, без Федора Харитоновича навряд чи вдалось би мені вступити в усі виші, куди я подавала документи. Адже завдяки праці з ним у мене з’явився своєрідний фундамент: уявлення про майбутню професію і навички письма…».
Юля.
Французький письменник Жільбер Сесброн колись дуже влучно висловився: «Лебедя створює вода. Лебідь без води – просто гусак». Нас, як початкових журналістів, виплекав, створив наш Федір Харитонович. Без нього ми були б звичайними студентами, що мілко «плавають» в океані друкованого слова. І зараз ви б не читали наші статті, а часом статейки. І кому ж дякувати? Всі квіти до ніг Федора Харитоновича! Веселий, але стриманий, простий, але мудрий, і, словом, крутий дядечко☺. Похвалимо його, оскільки він сам цього ніколи не робить.
І від нас особисто, його вихованців, до 60-річного ювілею Федір Харитонович нагороджується грамотою «Найкращий шеф і вчитель практичної журналістики». Висловлюємо подяку за його безкорисливі труди, позитивний заряд, безцінні поради і невтомну працю для свого читача.
Дорогий Федоре Харитоновичу, Ви знайшли в кожному з нас Божу іскорку, допомогли відкрити себе, надихали і додавали чорнила для нашого пера. Не кожному щастить зустріти таку людину, яка б піклувалася про нього так, як Ви про нас. Просто дякувати замало. Справжньою вдячністю буде підтверджен ня того, що Ваша праця не була марною. Ви повірили в нас. І ця свята віра ніколи не дозволить нам здатися. Федоре Харитоновичу, Ви назавжди будете для нас взірцем, майстром своєї справи і хорошим другом!
Ірина МАЛІЦЬКА та Юлія ТОДОРЕНКО
