На знімку (зліва направо): на уроці у третьокласників – вчителька Галина Анатоліївна Качур, перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Едуардович Ольшевський, сільський голова Михайло Григорович Кузик і заступник голови районної ради Василь Степанович Бондаренко. Фото автора.
Здавалося б, оскільки тутешні жителі у вирішенні повсякденних проблем частіше бувають в Умані (куди на двадцять кілометрів ближче, ніж у свій райцентр), запитань до представників влади у них могло б виникнути чимало.
Однак на прийом, щоб попросити допомогу, завітала тільки одна молода багатодітна мати-одиночка. Сільський голова розповів, як спільними зусиллями зібрали для неї кошти і купили досить непогану хату. Щойно переселившись, розпалила грубку – і виникла пожежа, яка пошкодила все в одній з кімнат.
Михайло Григорович все ж вважає за необхідне допомогти, хоч можливості для цього обмежені. Володимир Едуардович теж був тільки за те, щоб сільська рада допомогла у межах своїх повноважень. Кошти, які сім’я отримує на дітей, правильно буде використати на поновлення втраченого майна.
Хоч Тернівка тепер тільки виробничий підрозділ, на повагу, кажуть, заслуговує і ставлення до цієї громади генерального директора ТОВ «Чарівна нива» В.В. Корчевного.
Враховуючи це, сільському голові рекомендували повести мову про надання допомоги багатодітній сім’ї ще й із ним.
Та й взагалі тільки спільними зусиллями сільської ради та інвестора долати проблеми у Тернівці давно стало традицією.
Діяльность сільського голови також заслуговує на увагу. Завітали, наприклад, у кабінет дільничного інспектора міліції – у ньому все найнеобхідніше. А оскільки село на межі областей і криміногенна ситуація у ньому непроста, Михайло Григорович давно відверто повів про це мову з людьми і не тільки організував їхнє чергування ночами, а навіть передбачив підміну у графіку на випадок необхідності. В.Е. Ольшевський відзначив, що подібна самоорганізація не зашкодила б у кожному з сіл.
Або ж, якщо дехто з сільських голів не в захваті від сільських ринків, то тернівський їхній колега, навпаки, тільки за те, щоб ринок був. Бо і живність є де купити, і продати, і продукти харчування...
Щодо заготівель молока, то у Тернівці заготівельних пунктів хоч і немає, проте є два заготівельники, які мають для нього відповідне холодильне обладнання. Міні-холодильники місткістю сто літрів роздає один із молокозаводів тим, у кого по 3-4 корови. У них зносять молоко також сусіди – і жодних проблем щодо його якості.
В амбулаторії загальної практики – сімейної медицини теж чимало зроблено.
Причому сільський голова розповідав про виконані роботи так, ніби він особисто був при цьому якщо не виконробом, то головним лікарем амбулаторії. А це означає: якщо вникати у проблеми, то вони вирішуватимуться. В.Е. Ольшевський відзначив, що саме це і мало бути запорукою, що тут не виникало ніяких ситуацій із розряду надзвичайних.
Головного ж лікаря цієї амбулаторії, депутата районної ради О.Т. Сінолупа не перестає турбувати віддалена котельня, через що перевитрата дров, застарілої моделі котел, дах, який потребує ремонту. Оскільки силами сільської ради тут вже не справитися, гості з району цікавилися, чи є хоч якісь напрацювання щодо вирішення цих проблем. Наприклад, за участю того ж таки ТОВ «Чарівна нива». А виникли вони тільки через те, що у попередні роки їх вирішенню ніхто не приділяв уваги. На районному рівні тепер теж вивчатимуться можливості, щоб замінити котел системи опалювання на сучасний.
Щодо демографічної ситуації у Тернівці, то вона хоч і складна (у цьому році народилося тільки шестеро дітей, а померлих аж тридцять п’ять), все ж є перспектива збільшення кількості учнів. В селі 64 дитини до шестирічного віку, тоді, як у школі тільки 81 учень. Отож, ситуація навіть сприятливіша, ніж у сусідній Серединці, де дітей до шестирічного віку набагато менше.
А це, відзначив Володимир Едуардович, має означати, що і перспективнішим є село Тернівка. При огляді школи керівниками району акцентувалася увага на створенні умов для навчання.
Достатньо володіє ситуацією у школі сільський голова і знає, що саме треба робити.
От тільки за що? Адже навіть кошти, які є, «застрягли» у казначействі.
Представниками з району було зроблено наголос на тому, що у цій школі вартість утримання одного учня набагато перевищує середньора - йонний показник. А додаткові витрати на школу – це додаткові витрати з бюджету. Тож давно пора взятися за укомплектування її класів на одному поверсі.
Підсумовуючи побачене, треба відзначити, що у цьому селі робиться чимало – розбудовується вуличне освітлення тощо. А от щодо закладів торгівлі, то чому б не спробувати їх відновити? Підтримувати також варто рівень благоустрою. Те, що на ремонт сільського будинку культури немає коштів, зрозуміти можна, а от щоб упорядкувати територію навколо нього, вистачило б одного тільки бажання.
Під час візиту у Тернівку мова не йшла, щоб змінити все і враз, а поступово робити хоча б те, що можна.
Павло КУШПЕЛА.
