Вивчивши пропозицію, закупили найновішу версію інтерактивної дошки із проектором та ноутбуком. Увесь цей мультимедійний комплекс, який коштує близько 100 тис. грн., було придбано та презентовано дитячому садочку.
Наше підприємство ніколи не стояло осторонь різних спонсорських програм, надало матеріальної допомоги не на одну сотню гривень.
Але мій лист – це своєрідний крик душі мами донечки, яка відвідує цей садочок. Закладу більше 20 років. На час будівництва було витрачено більше мільйона доларів на втілення мрії для дітей. І як сухо було констатовано Т.Бондар у статті в попередньому номері газети, що закуплено від посуду до ліжечок. Та не тільки «посуд» та «ліжечка», а було завезено найновіші шпалери під замовлення з Німеччини, із Закарпаття приїхали люди для оздоблення коридорів деревом, найсучасніша плитка, сантехніка, ліжечка, замовлено постіль та іграшки.
З Києва привезли дизайнерів, щоб оздобити вікна. Замовлявся весь посуд індивідуально. Було спроектовано та побудовано басейн, літній театр, дитячий майданчик. Усе це неймовірною працею та зусиллями було дароване дітям села. До речі, перші випускники уже водять діток у цей садочок.
І що ми маємо на сьогодні?
Ті ж самі меблі та шпалери, килимки, стінки, двері, посуд і т. д, що були й 22 роки тому.
А тим часом у селі є багато підприємців, які будують магазини, ресторани та купують автомобілі кожному члену сім`ї. А, може, потрібно кошти направляти на інші цілі?
Чому б не відремонтувати: М.І. Зублевичу – кімнати, птахокомбінату – дах, А.С. Пшику – басейн? В.Ф. Косюк, А.В. Трохименко, Б.М. Охріменко, В.А. Зарічанський могли б відновити дитячий майданчик на території садочка, інші підприємці закупити посуд, постіль… А потім усім разом зробили б свято в садочку, щоб наші дітки зростали в затишку, гармонії, красі, щоб оздоровлювались і спортивно, і духовно.
Коли виникло питання про те, що потребує дошкільний заклад, то з’ясувалось, багато – і стільчиків, і постільної білизни, й іншого. І про це все варто б подбати сільському голові М.В. Замковій, організувавши роботу підприємців села, правильно акумулювавши й спрямувавши спонсорські кошти. У нас таке велике і багате село, чимало підприємців та бізнесменів, і вони могли б долучитися до гарної справи на користь дітей, їхніх батьків, а відтак і громади.
Взагалі, на мою думку, керівникам громад треба вирішувати не тільки питання садочків, а й покращення життя та добробуту сіл, щоб наші люди та молодь не їздили на «ялинку» в Бершадь, а в «басейн» – до Шляхової. Та найперше – щоб наші діти могли навчатися в сучасних групах, класах, культурно відпочивати та фізично оздоровлюватися. Адже ми відповідальні за їхнє здоров’я та щасливе майбутнє.
Оксана КОСТАШ, виконавчий директор ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський».
