Серед них були й батьки, чотири сестри та брат Ізраїля Мойсейовича. Тепер він, похилого віку, стояв на цьому місці, згадував рідних і своє розстріляне дитинство, і сльози бриніли в його синіх, як небо, очах. Коротко розповів про себе, про те, як гнали їх з Водо-Рашкова (Румунія), знищували в дорозі, а в
Бершаді загнали в хліви за мостом. Я його розумію, бо пройшла теж через це пекло.
Хлопчик Ізраїль вижив, закінчив школу, а згодом – Ленінградський медичний інститут, захистив кандидатську дисертацію. Склались обставини так, що він емігрував до Ізраїлю, 14 років працював викладачем в Тель-Авівському медінституті. Тепер працює в США (Нью-Йорк), автор багатьох книг, написав сімейну енциклопедію. Шість років очолював асоціацію колишніх в’язнів гетто і концтаборів. Дружина Інна – випускниця Веронського медінституту, працює стоматологом.
Діти отримали вищу освіту. Син Майкл – професор Нью-Йоркського університету, донька Яна – продюсер, живе в Каліфорнії, найменший син Арік-Рікл працює юристом.
Вожді! Лідери всіх держав! Пам’ятайте! Ні один вбивця-вождь не приніс щастя своєму народу! Історія не прощає кровопролить. Бухенвальдський дзвін закликає всіх: «Люди! Будьте пильними!».
Про це ми розмовляли з гостями із США, в школі №1, коли роздивлялись фотографії, які підготував директор Г.О. Погончик. Це – місця масових знищень євреїв. Їх в нашому районі – 33. Згодом ці фотографії помістить у своїй книзі про Холокост Ізраїль Мойсейович. Це потрібно нащадкам. Щоб знали й пам’ятали: ні один злочин проти людяності не залишається без покарання; щоб пам’ятали: вічними залишаються Правда, Мир, Добро та Люди, які несуть світові такі цінності.
Юлія ПЕНЗЮР,
громадський кореспондент.
м.
Бершадь.
