У війну, коли нас гнали до німецького табору, поряд зі мною йшов солдат. Німці зняли з нього чоботи, і ми обидва були роззуті. Мені випало йти накачоною стежиною проїжджої частини, а йому грудками. Він від того знемагав, з ніг виступала кров. Так, як у мене ноги були загартованішими, запропонував йому помінятися місцями.
І жінки колись були в селах іншими. Іде, бувало, до сусідки босоніж по снігу, та ще й не поспішає. Босими були всі і на жнивах. Стерні не боялися. Тому люди були загартованішими, здоровими. А що робиться тепер, хоч усі повзувалися?
На мою думку, природа так створила людину, щоб вона мала прямий контакт із землею. І тим самим зміцнюється її організм. Навіть десь читав, що він розмагнічується. Ми ж свідомо ізолюємося від матінки землі, та ще й надійно, взуттям із гумовими підошвами. І дивуємося, чому це нас так обсідають болячки, в тому числі і в молодому віці. Самі ж замість того, щоб загартовуватися, ще тепліше одягаємося та взуваємося. І тим самим ще далі віддаляємось від природи, знову ж таки завдаючи шкоди організму.
Або ж серед чоловіків пішла мода ходити без головних уборів. Як влітку, так і взимку. Воно, вважаю, теж не на краще. Адже влітку можна отримати сонячний удар, а взимку застудитися.
Василь ДЕРКАЧ,
громадський кореспондент.
с.
Кидрасівка.
