І коли я виголосив тост за успіхи наших друзів, несподівано піднялася відома в країні, двічі Герой Соціалістичної Праці, майстер по вирощуванню високих врожаїв кукурудзи, ланкова (на той час вже почесна) місцевого колгоспу Євгенія Олексіївна Долинюк. І сказала в категоричній формі: – А я, синку, хочу випити з тобою на брудершафт! І крапка!
Ми сиділи поруч, і увага всіх присутніх зосередилася на нас. Я розгублений такою несподіванкою, не міг ослухатися. Зі сторони це виглядало так: огрядна жінка, у два рази важча за мене, після випитої чарчини міцно обняла мене і так само міцно поцілувала, на деякий час перекривши мені дихання. Відпустивши, промовила: – Не бійся, синку, не впадеш, я тебе підтримаю.
Присутні в залі зааплодували і вибухнули дружнім сміхом.
Та на цьому моя «опікунка» не зупинилася.
Через деякий час, зіславшись на те, що їй важко вставати, настирливо зажадала після її тосту повторити той же ритуал, тільки вже сидячи за столом. І щоб ініціатива у цьому дійстві вже виходила від мене.
Лише після цього я зрозумів, для чого біля мене підсадили такого опікуна. Члени нашої делегації лише співчували. Мені ж доводилося «мудрувати» із чарками, бо дуже вже різнилися наші вагові категорії, а тостів було багато.
Застілля ж у друзів було настільки веселим, що після нього не спостерігалося захмелілих учасників. Ми ж дійшли висновку, що тверезість у головах зберігалася саме завдяки дотепному тамадуванню Євгенії Олексіївни і підтримці членів її ланки.
Відтоді минуло багато часу, та не забувається зустріч з легендарною ланковою. Згаданий брудершафт – це спосіб, за допомогою якого знатна ланкова передала трудівникам Бершадщини, які теж славилися гарними здобутками, свою повагу і вияв дружби.
Юрій ЦІНЧИК, громадський кореспондент.
