Майже 300 наших односельчан пішли на війну, виконуючи свій святий обов’язок – захищати рідну землю. Їм, юним хлопцям і молодим чоловікам, довелося пронести на своїх плечах страх і поневіряння, тугу і переживання, голод і холод. Вдома вони залишили маленьких діток, дружин, матерів... Але мужньо про й шли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падаючи духом. Не всім пощастило повернутися до рідної хати. 136 наших односельчан загинуло, а їхні могили розкидані по всій території України та за її межами. А саме: в Румунії – 26, в Угорщині – 17, у Німеччині – 9, у Молдові – 7, в Польщі – 2, в Австрії – 2, в Чехословаччині – 3...
Ми бережемо пам’ять про загиблих воїнів-односельців, які рятували світ від чорної смерті.
Половина повернулася до своїх рідних і близьких, принісши на своїх плечах довгождану Перемогу. Вони здобули її своєю мужністю і кров’ю, їх вело в горнило війни почуття патріотизму. Ми, молоде покоління, дякуємо воїнам-визволителям за мирне небо і щасливе дитинство.
Слава всім тим, хто наближав Переможну Весну.
Сторінки життя промайнули
І дні так швидко летять.
Та про воїнів наших ми не забули,
Про їх подвиги будем завжди пам’ятать!
Ми голови низько схиляємо...
За чисте небо, за мирні дні,
Ми дякуємо Вам і знаємо,
Що подвиги Ваші живі!
Ірина ПУГАЧ, учениця 8 класу Крушинівської ЗОШ.
