– Важко вирватись – це факт, але рідко такі зустрічі бувають, тому кинь усе і на літак, друзі юності чекають. Лети до нас скоріше вітру у рідну школу, у село, де пройшло твоє дитинство, де нам весело було, – цими словами авторки листа розпочалася наша зустріч.
Н.Є. Загороднюк, технологкулінар з міста Кишинева, відзначила, що є серед нас вчителі, лікарі, інженери, будівельники, рядові трудівники. Багато довелося пережити, але ніщо не збереглося в пам’яті так чітко, як шкільні роки, обличчя однокласників, учителів.
– Ніби кадри з фільму п’ятдесятирічної давності, промайнули роки, – додав Станіслав Козяр, висотник. – Ми досі пам’ятаємо, як 60 років тому перша вчителька Настасія Олександрівна взяла нас за руки і повела у країну знань. Я радий, що кожен зумів знайти достойне місце в житті.
Петро Кальніченко, інженер Хмельницької АЕС: – Всі ми – випускники школи, що розміщена в мальовничому селі Красносілка, на березі Південного Бугу. Було нас 28, сьогодні прибуло 18.
– Хоч минули роки, а душі наші залишилися такими ж юними, як колись. Хоч всі ми сивочолі і юність давно відійшла, поклонімося нашій школі, бо для нас вона така, як і була…, – закінчила свій виступ Н. Гушак.
На урочистій лінійці нинішні учні вітали колишніх випускників. Гості подарували в шкільну бібліотеку дитячі книги.
Ми вдячні дирекції школи за таку теплу зустріч.
Наталя ГУШАК, випускниця 1964 року, с. Красносілка.
