Найбільш активних учасників Революції гідності, за представленням районних організацій ВО «Батьківщина» та ГО «Майдан-контроль», було відзначено під час святкування Дня Незалежності в Бершаді.
Це звичайні прості люди, скромні трудівники, жителі району. Вони живуть і трудяться за покликом совісті, керуючись громадянською позицією, не афішуючи своїх вчинків, не потребуючи якоїсь подяки чи уваги до себе.
Зрештою, деякі з них вирушили в зону АТО, також не вимагаючи називати своїх прізвищ.
... Ті пам’ятні дні Революції гідності вже стали історією. І особливо приємно, що до неї причетні і наші славні земляки. Про кількох активістів Майдану хотілося б розповісти хоча б коротко. Особливо про тих, хто будучи вже в зрілому і поважному віці, не чекали змін перед телевізором, а їхали в Київ на Євромайдан, де тоді вирішувалася доля України (наша з вами доля!). А тим часом молоді і здорові «вболівали» вдома перед телевізором...
Наші активні земляки робили те, що було потрібно і що могли, – допомагали на кухні, розносили їжу і чай, стояли ночі на морозі, коли була загроза штурму і зачистки, просто були учасниками, щоб Янукович і банда знали, як нас багато.
Ось кілька з найбільш активних учасників.
Валерій Купріянович Андрусик, житель Сумівки. Хоч уже пенсіонер, та дуже юний душею. Входив до складу самооборони Майдану.
Любов Володимирівна Колібабчук, держслужбовець. Залишала роботу, сім’ю і їхала в Київ. І на кухні працювала, і «коктейль» могла кинути, в разі потреби боронити барикаду.
Вадим Миколайович Уліч, лікар, який у вільний від роботи час вважав за потрібне бути в Києві на Майдані, йшов туди, де було найнебезпечніше. Був поранений 18 лютого на Інститутській.
Анатолій Анатолійович Григоращенко довгий час перебував на Євромайдані, горів у Будинку профспілок.
Не можна не згадати й багатьох інших. Серед них – Світлана Володимирівна Карасевич, Світлана Станіславівна Пантелюк, Олег Дмитрович Швакуляк, Дмитро Валерійович Галятовський, Іван Михайлович Бурдейний, Вячеслав Григорович Підосичний, Анна Петрівна Гречанюк, Валентина Парфентіївна Горлова та інші...
Ядро бершадців-євромайданівців, які з 1 грудня 2013 року організовували поїздки в Київ, по можливості забезпечували транспортом і всім необхідним, склали Людмила Крук, Євген Трохименко, Віктор Шевченко, Василь Віхренко, Олександр Тарковський, Михайло Білозір, Олександр Форес. До них належав і автор цих рядків.
Та віддаючи належну шану героям Майдану, не можемо не звернути увагу ось на що.
Дуже і дуже прикро, що після Майдану знайшлось багато «активістів», громадських «диванних» діячів, які не соромляться використовувати ідеї і гасла Майдану для власного піару. А справжніх, найбільш активних учасників, якось відтіснили в тінь. Боляче стає, коли бачиш, що використовуючи вимоги і пам’ять Майдану, такі «діячі» провокують конфлікти. Будучи дилетантами, вони намагаються вирішувати питання, якими повинні займатися виключно компетентні спеціалісти. Така «діяльність» нагадує шоу чи балаган.
Втім, так буває завжди: після бурі з’являється піна і сміття. Так сталося і після бурі – Революції гідності. Життя обов’язково розсудить і розставить все на свої місця.
А зараз у нас один ворог, один біль – на Сході. І ми зобов’язані, хто чим може, допомагати державі, нашим бійцям, задіяним в АТО, їхнім рідним у цей важкий час. І тільки це має бути головним.
Ми чекаємо наших воїнів живими і здоровими.
Слава Україні! Героям слава!
Сергій МАКСИМЧУК, учасник Євромайдану.
м. Бершадь.
