Найбільші військові формування: РОА (Російська визвольна армія), яку очолював генерал-лейтенант Власов; РОНА (Російська визвольна народна армія), Російський корпус та інші.
Нинішня російська влада вшановує зрадників (або як нині кажуть, колаборантів), меморіальними дошками, плитами, комплексами…
А ці зрадники в роки війни вбивали воїнів Червоної Армії – таких же росіян, українців, білорусів… А сьогодні їхні послідовники, уже не з гвинтівками в руках, а з установками «Град», «Торнадо», комплексами ППО «Бук», «Стріла», вбивають українських братів, таких же слов’ян, християн.
І рука не тремтить, і совість не мучить – вони нібито воюють за віру і Батьківщину.
І на превеликий жаль, до цього часу чимало українців в агресорах-росіянах бачать братів. Питання: коли відкриються очі в людей, коли ми реально оцінимо ситуацію і зрозуміємо, що Росія для нас ворог? Так було, є і буде. Не Путін натискає на спусковий гачок автомата, тримає у руках пульт управління «Градом» чи «Буком».
Це роблять наші «брати»-росіяни, які в українцях бачать тільки бандерівців і фашистів, тому більше 75 відсотків росіян за введення російських військ в Україну.
Так і буде продовжуватися, можуть змінюватися тільки масштаби «допомоги» наших «братів».
Пора задуматись, а чому ми не такі, як чехи, поляки, прибалти? А хоча б тому, що там ветерани національного руху опору є офіційно визнаними борцями за незалежність своїх країн зі всіма відповідними наслідками цього.
В Україні визнання вояків УПА, дивізії «Галичина» борцями за незалежність України є половинчастими – швидше, не заборонено думати про визнання.
А що буде з нинішніми героями-учасниками так званої антитерористичної операції на сході України? Це залежить від нас, бо сьогодні, хоч і співаємо Гімн України, але ми ще не єдиний український народ. Потрібно думати, думати і ще раз думати. І, звичайно, бути завжди готовими дати гідну відсіч «брату» з нутром ворога.
Володимир ЗАГОРОДНИЙ, полковник ЗСУ у відставці, м. Бершадь.
