Тривалий час від людей приховували справжні причини її початку, а також те, як вело себе керівництво колишнього Радянського Союзу. Багато людей ще й зараз роблять зі Сталіна вождя та героя, а тим часом маємо знати одну, дуже суттєву річ: якби не було Сталіна, не було б і Гітлера. Вже не є секретом, що саме СРСР планував першим напасти на Німеччину. І велика країна готувалася не до оборони, а саме до нападу.
Тому план «Барбароса» для Сталіна і його поплічників був цілковитою несподіванкою.
Цим і пояснюється величезний обсяг втрат, що їх зазнала країна у літні місяці 1941 року після нападу фашистської Німеччини. Люди старшого покоління добре пам’ятають, що 22 червня 1941 року по радіо виступив не Сталін, а міністр закордонних справ Молотов. А Сталін отямився після шоку аж на початку липня… У перші дні війни з Німеччиною в кожному регіоні країни було організовано людей для ведення підпільної і партизанської війни у тилу ворога. Боротьба проти ворога була справді всенародною. І зараз просто дивуєшся, як президент сусідньої Росії, якого в нашому народі вже називають м’ясорубом Путіним, «приватизовує» перемогу у війні, мовляв, обійшлися б і без України. Історія і людство дають свою оцінку цьому.
Втім, зараз я хотів би ще раз згадати добрим словом людей, які не забувають про учасників боротьби з фашизмом. Я не раз уже писав про величезну патріотичну роботу, що її проводять у нашій Джулинській школі І-ІІІ ступенів.
Особлива вдячність заступнику директора з виховної роботи Ларисі Анатоліївні Заміхорі та її вихованцям, які ніколи не забувають привітати ветеранів, у тому числі й мене, зі святами.
Добре слово варто сказати про заступника голови районної ради Сергія Васильовича Пересунька, який так само переймається проблемами ветеранів. А ще хотів би згадати його батька – колишнього партизанського зв’язківця, мужнього Василя Пересунька під позивним «Желізняк».
До речі, було б добре знову повернутися до цікавої сторінки нашої історії періоду Другої світової війни, пов’язаної з так званою «Уманською ямою». Це концтабір, в якому перебували наші військовополонені. Деякі з них після звільнення або втечі згодом розійшлися по навколишніх селах, ставали «приймаками», приєднувалися до партизанів.
І про табір, і про підпільну боротьбу дуже цікаво написав відомий тоді поет Євгеній Дол - матовський, який теж був бранцем цього табору у своїй книзі, яка так і називається «Зелена брама». (Є.Долматовський – відомий поет, автор слів багатьох пісень, зокрема «Ой Дніпро, Дніпро» – Ред.).
У своєму листі хотів би згадати багатьох людей, але розумію, що це займе багато місця. І все ж не можу не згадати голову районної ради Михайла Григоровича Бурлаку. Незважаючи на постійну зайнятість, він знаходить час і можливість поцікавитися тим, як живуть ветерани, по можливості допомогти.
Вірю, що добрих людей у світі більше, і це підтверджується самим життям. Тож спасибі вам, добрі люди! Хай вам щастить у всьому!
Іван ЗАКРЕВСЬКИЙ, учасник підпільного і партизанського руху під час Другої світової війни, с. Джулинка.
