Виростав Сашко біля бабусі Катерини Никонівни, батькової матері.
До школи пішов у 1947-му закінчив семирічку. Умови життя були занадто важкими: холод, голод, нестача одежі. Тому Олександр почав ходити на роботу з бабусею, щоб мати змогу заробити хоч крихту хліба. У 9 років був коноводом, з 12-ти працював їздовим.
Уже будучи одруженим на Ганні Лаврівні, і маючи сина Анатолія, а згодом і дочку Ларису, закінчив вечірню школу, одержав атестат. Полюбляв Олександр грати у волейбол і футбол. Брав активну участь у самодіяльних гуртках. Виступали чернятчани не лише у себе в селі, а й їздили у Джулинку та районний центр –
Бершадь.
Пропрацював Олександр Якович 24 роки столяром, а потім став бригадиром столярного цеху. Загальний трудовий стаж – 54 роки. Багато чого зробив – це всі необхідні матеріали для будівництва будинку культури, дитячого садочка, лікарняної амбулаторії, школи, церкви, верхи для будівель, колеса, рами до вікон, двері, рамки до картин і фотокарток та навіть діжки для вина. Першою найважливішою та найважчою була робота на будівництві контори. Адже всі столярні роботи виконані Олександром Яковичем та іншими робітниками під його керівництвом. Довго можна перераховувати все зроблене Олександром Яковичем, та можна сказати й коротко: "До всякого він має діло, скрізь доклав руки". Бо немає в селі домівки, де не було б речі, виготовленої майстром.
Ось уже два роки, як він пішов на заслужений відпочинок, а на зміну йому прийшов молодший, також хороший спеціаліст Михайло Миколайович Ковальчук. Та все ж Олександр Якович і вдома завжди в роботі – щось майструє, ремонтує. Ось нещодавно власноруч виготовив пристрій для садіння кукурудзи і цукрових буряків.
Виховали Олександр Якович з Ганною Лаврівною двох дітей, четверо онуків та вже чекають четвертого правнука.
Люблять та поважають сім'ю Киселів у селі.
